«Моя люба, мила голубонько Ярино», − писав Семен Гризло до дружини

► У Катеринополі згадували повстанського отамана

У Катеринополі вшановували повстанського отамана Семена Гризла, уродженця містечка, який за однією із версій загинув у бою 99 років тому 3-го березня. Захід організував директор Вікнинського НВК, районовий отаман Василь Кураш. Біля пам’ятника Гризлу людей зібралось небагато. Але радує, що поруч дорослих були також діти. Прийшов вшанувати відомого земляка також голова районної ради, колишній атовець Віталій Верета. Отець Іван Юрків із Православної церкви України прочитав заупокійну молитву. До пам’ятного знака поставили лампадки та поклали квіти.

Гризла згадували як сміливого воїна, палкого патріота, талановитого отамана, який воював з більшовиками під власним ім’ям, не криючись. «Його ім’я гриміло від Волині аж до Кубані. Він не брав псевдонімів, як інші отамани. За це вороги люто переслідували його родину, жінка й дочка мусіли повсякчас переховуватись, а батька – закатували», − розповів місцевий історик Василь Коваленко.

Аби знецінити постать героя, більшовизм повністю перелицював його історію, зробив з нього бандита. Виховані на цій ідеології окремі катеринопільчани й досі вірять у байки. Обурюючись із подібного невігластва, Геннадій Джус зауважив: «А чи знають ці люди, з якою любов’ю, ніжністю Семен звертався до своєї дружини? (В його листах 1914-1915 років читаємо: «Моя люба, мила голубонько Ярино»!) Чи не хотіли б вони, аби до них так звертались? Чи багато сучасних чоловіків вживають подібні слова? Чи ті жінки, які й досі вважають Гризла бандитом, колись чули таке від своїх чоловіків? Чи хочуть чути такі ніжні, тендітні, відверті, щирі слова?»

Виступали й інші присутні. Анатолій Федоренко прослідкував спадкоємність української визвольної боротьби від Гризла до сучасності та звернуся в поетичному посланні до Росії, аби та припинила творити кровопролиття. Віталій Верета висловив задоволення, що Україні повернуто справжню історію, на якій зростає молоде покоління. Микола Замковенко повідомив, що знає людей, діди яких воювали в Гризловому курені, й сподівається в недалекому майбутньому записати їхні розповіді та спогади.

«Люди живі, доки живе про них пам’ять. Наше завдання зберегти пам’ять про Семена Гризла й передати її майбутнім поколінням», − наголосив Василь Кураш.

Наступного року виповниться століття з дня загибелі легендарного отамана. Хочеться вірити, що заходи на його честь проведуть на районному, а то й обласному рівні.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ