Логопед із Катеринопільщини розповіла про роботу

14 листопада в Україні та світі відзначають День логопеда. Праця логопедів важлива й нелегка. Від їхнього вміння, терпіння залежить, чи позбудуться наші діти вад у мовленні, чи так і залишаться з ними на все життя.
Валентина Біленька працює логопедом у катеринопільському садочку «Сонечко» та в місцевому інклюзивно-ресурсному центрі.
Народилася у Єрках на Катеринопільщині. Закінчила Єрківську школу. Здобула фах вихователя в Уманському педінституті. Згодом перекваліфікувалась у педуніверситеті імені Драгоманова (Київ), опанувавши корекційну педагогіку. З 1990-го року працювала вихователем. Спершу в Ярошівці, а з 97-го в Катеринополі. Згодом стала логопедом.
– Робота важка, – каже Валентина Вікторівна. – Але, коли дитина долає свої мовленнєві бар’єри, радіє, тоді, звісно, щасливий і вчитель. Зараз у дітей багато супутніх захворювань, тому працювати з ними тяжче, ніж було раніше. Нині все має значення: екологія, як мати виношувала дитину, чи береглась. Усі навички, розвиток закладаються ще задовго до народження. Окремі батьки очікують на результат занять буквально через тиждень. Але це кропітка робота. Не завжди виходить так, як вони хочуть. Часто доводиться рухатись дуже маленькими кроками. Втім, трапляються й такі випадки, що дитина все схоплює за 3-4 уроки. Добре, коли батьки самі розуміють, що в дитини є проблеми й звертаються вчасно.
У корекційній групі садочку нині займається 14 діток. Когось треба навчити правильно вимовляти 1-2 звуки, а комусь треба корегувати майже усе мовлення. Це складний процес. «Раніше вважалось, що найважче малюкам даються сонорні «р», «л», – ділиться досвідом логопед, – але сучасна практика показує, що вони не розрізняють також «с»-«ш», «дз»-«дж» тощо».
Хобі. Нині пані Валентина захоплюється переважно рослинництвом, любить читати, в’язати, а раніше й шила, й вишивала. Колись собі сама вишивала наволочки. Любить малювати. Дідусь (Дмитро Василенко) був художником-самоучкою. Тож хист до образотворчого мистецтва Валентина Вікторівна успадкувала саме від нього. Вишивати навчила бабуся, а шиття освоїла в школі на уроках трудового навчання. Має Біленька також акторський талант. У садочку на свята постійно виконує різні ролі.
Валентина Біленька рано втратила матір. У 12-річному віці. Тому досі з вдячністю згадує класного керівника – Олену Матвіївну Балоху, яка стала для неї справжнім наставником та допомогла обрати фах.
Наша героїня одружена. Має два сини – 29 і 24 роки. Обоє музиканти по класу фортепіано. Старший закінчив Донецьку консерваторію. Зараз працює в Уманському педуніверситеті. Менший теж закінчив цей виш.
Бажаємо Валентині Вікторівні та всім нашим трудівникам-логопедам завжди досягати намічених результатів у професії, отримувати позитив від життя та роботи!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ