Кінний театр Олега Юрчишина в Катеринополі

На свята в Катеринополі обов’язково зустрінеш цікавих людей. Варто тільки прийти в центр селища. Цього року катеринопільчанам пощастило познайомитись із мистецтвом кінних каскадерів. Отже, знайомтесь, кінний театр “Українські козаки”, який раніше ми бачили тільки в кіно та кліпах відомих виконавців ─ Валерія Меладзе, Віри Брежнєвої, гурту “ВВ” тощо. І сам керівник – Олег Юрчишин, загадковий козак, з виду характерник, з оселедцем та сережкою у вусі.

Для шоу з кіньми в Катеринополі, на жаль, обрали не найкращий майданчик – дорогу перед адміністрацією, асфальт. Тому перше запитання: “Чи не шкодить це коням? “

─ Певна річ, трохи небезпечно, ─ зізнається Юрчишин, ─ Особливо на випадок падіння – і для каскадерів, і для коней. Ми, зазвичай, на такі виступи не погоджуємося. Але тут дуже просили. Крім того, ми колись були в Катеринополі, нас гостинно приймали, тож не могли відмовити. Задля безпеки обрали трюки середньої складності не на дуже великій швидкості.

─ А давно Ви займаєтесь кінним каскадерством?

─ Я сам родом із Запоріжжя. Зараз живу в Києві. Захоплююсь кіньми з 16 років, як “захворів ними”, так і по сьогоднішній день. Нині виповнюється 30 років творчої кар’єри.

─ Щоб досягнути бажаного, дуже шмагаєте коней?

─ Та ви що?! Ми їх взагалі не б’ємо. У цій роботі ризик більше для артистів, ніж для коней.

─ Часто у вас виступи?

─ Ні, не дуже. В Україні мало інтересу до нашої діяльності. Ми більше гастролюємо за кордоном, там нас краще знають. Також часто знімаємось у кіно.

─ Чи важко утримувати такий театр?

─ Нелегко. На жаль, усе щодня дорожчає: і корм для коней, і лікування, й догляд. У багатьох країнах держава дає дотації на подібну діяльність. У Польщі, приміром, на догляд за конем улану дають 150 євро на місяць. Гроші неабиякі, все ж підтримка.

─ А які ви породи до нас привезли?

─ Різні: то українська, то орловська, це арабська.

Анастасія Колосюк – артистка театру, попри тендітну статуру гарно справляється з арабським скакуном. Запитуємо, чи не ображають її у чоловічому колективі.

─ Ще й як ображають! – жартує каскадерка, посміхаючись.

─ А чи часто травмуються коні?

─ Та ні, за моєї пам’яті, а я в театрі більше 10 років, було лише один раз. І то, ми так і не зрозуміли, з якої причини. Загалом, ми їх бережемо.

Артисти зізнаються, що коні перед кожним виступом хвилюються так само, як і вони.

─ Це надзвичайно розумні й відповідальні тварини, ─ каже однин із козаків.

Кінний театр Олега Юрчишина бажаний гість у європейських країнах – Австрії, Бельгії, Німеччині, Скандинавії, Італії, а також азійських, зокрема, в Об’єднаних Арабських Еміратах. Неодноразово наших козаків запрошувала на кінні змагання сама Королева Великобританії Єлизавета ІІ, тому в Англії вони виступали понад 10 разів. Фільмографія Олега Юрчишина нараховує більше 20 стрічок, поміж яких такі кіношедеври, як “Вогнем і мечем” (1999) Єжи Гоффмана, “Чорна рада” (2001) Миколи Засєєва-Руденка, “Тарас Бульба” (2008) Володимира Бортка тощо.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ