Катеринопільські депутати не знаходять підстав, аби перейменовувати Катеринопіль

Депутати Катеринопільської селищної ради, що на Черкащині, на чолі з головою Володимиром Коваленком дружно взялись за вивчення історії. Раніше вона їх не дуже цікавила, більше бюджет та земельні питання (поділ землі між друзями й родичами). Нині ж вони з головою пірнули у вивчення історичної минувшини. І яке прозріння! За пару-трійку безсонних ночей вони дослідили, що Катеринопіль перейменовувати не слід. Про це йдеться у їхньому зверненні до Українського інституту національної пам’яті (рішення № 36-17/ VІІІ від 22.11.2023), який включив Катеринопіль до списку назв, що містять символіку російської імперської політики, а, отже, підлягають перейменуванню.

Що там Інститут! Депутатам, звісно, видніше.

«Наявні документи XVII-XIX століття не містять доказів найменування Єкатеринополя із зазначенням «на честь російської імператриці Катерини ІІ», – підкреслюють народні обранці у своєму депутатському зверненні до Українського інституту національної пам’яті та просять виключити Катеринопіль зі списку населених пунктів, що підлягають перейменуванню, нехтуючи при цьому й епохою (історичним періодом) і обставинами, за яких здійснювалось перейменування Калниболота.

Цікаво, а чи мають депутати документи, які письмово підтверджують, скажімо, що перейменовані вулиці Маркса і Енгельса були названі на честь вождів світового пролетаріату, а не їх однофамільців?

Їхнє обґрунтування – притягнуте за вуха і свідчить лиш про те, що в Катеринополі нинішній селищний керманич та народні обранці (які за це проголосували) з головою погрузли в совку й понад усе бояться позбутися імперської російської атрибутики бо, зрештою, в глибині душі щиро сподіваються на повернення російських царів, вождів та ковбаси по 2.20.

Зауважимо, краєзнавець Олександр Піхота, опираючись на дослідження професора кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін Одеського національного університету імені Іллі Мечникова Тараса Гончарука, знайшов прямі докази того, що Катеринопіль було перейменовано 1795 року зрусифікованим українцем, кабінет-секретарем катерини ІІ Адріаном Грибовським на догоду російської цариці, що боролась із тюркськими назвами, з нагоди створення Вознесенської губернії (указ від 27 травня 1795 року), яку розділили на 12 повітів. У цій губернії Калниболото набуло статусу повітового містечка й стало Екатеринополем. Як згадує Грибовський у своїх записках, наскрізь пронизаних возвеличенням катерини ІІ, нові назви давав він сам. В даному конкретному випадку вірнопідданий чиновник хотів догодити імператриці.

Джерела, на які опираються дослідники – «Записки о Екатерине Второй» Адріана Грибовського, москва, 1847, с.105-106; Полное собрание законов российской империи с 1649 года, с. 642.

«Власне, вже те, що до перейменування селища приклали руку російські царі, мало б катеринопільських депутатів занепокоїти, однак для них таке дослідження мало що значить, бо дуже вже хочеться залишитися катеринопільськими, тобто, по суті, прислужниками катерини ІІ, яка за Шевченком, доконала Україну (вдову-сиротину)», – коментує один із мешканців цієї громади, пан Віктор.

Шкода, що керівництво Катеринополя досі не усвідомило, в якій країні воно живе, чий хліб з маслом їсть та чиї ідеали мало б сповідувати.

Поза тим, строки підганяють, то ж на чергову сесію, яка запланована на 7 грудня винесено питання: «Про організацію проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування смт Катеринопіль».

Анатолій ГЕРАСИМЕНКО