Вісті Черкащини Катеринопільчанин загинув у бою за Маріуполь
6 травня у селі Петраківці Катеринопільської громади на Черкащині прощались із 26-річним захисником Маріуполя – Вадимом Дідківським (16.10.1995 – 2.05.2022). Героєм, що золотими літерами вписав своє ім’я в історію України та рідного краю, віддавши своє життя «за друзів своїх», рідних, усіх нас.
Одним із перших про смерть воїна повідомив староста Петраківки Володимир Соколюк.
«Страшні новини війни не оминули наше село. 02.05.2022 року героїчно загинув наш односельчанин – Дідківський Вадим Юрійович, який з самого початку війни захищав нашу неньку-Україну. Вадим займав активну позицію в селі, постійно брав участь у спортивних змаганнях, мав багато друзів, був лідером серед них. Таким він залишиться в наших серцях і в нашій пам’яті. Дуже важко підібрати слова співчуття рідним та близьким Вадима. Низький уклін і щира вдячність за виховання Героя! Царство небесне та вічна пам’ять йому!» – написав посадовець на сторінці Петраківського старостинського округу.
У Катеринопільській громаді повідомили, що Вадим народився на Катеринопільщині 1995-го року у селі Гончариха. З дитячих років проживав у Петраківці (цього ж регіону), навчався у місцевій школі. Здобувши середню освіту, вступив до Черкаського державного технологічного університету, де отримав спеціальність програміста. Працював оператором–програмістом у ТОВ «Круг–Будкомплект» міста Черкаси. З перших днів російського вторгнення в Україну без вагань став на захист рідної землі, не маючи навіть бойового досвіду. Він був одним із командирів відділення ССО «Азов Київ», тримав оборону на Київщині, а згодом на Донеччині. Загинув у бою за Маріуполь, отримавши поранення несумісні з життям. У скорботі залишились мама, сестра, дідусь та бабуся Героя, а також увесь рідний край, вся Україна.
Героя зустріли на батьківщині 5 травня, а поховали 6-го на цвинтарі у Петраківці. Земляки віддали йому всі належні почесті, але борг наш перед ним навіки залишиться величезним.
Світлій пам’яті Вадима землячка Галина Шевченко присвятила поезію:
Своє життя подарував Ти Україні.
Ти став щитом для кожного із нас.
Якою ж мужністю потрібно володіть людині,
Схиляєм голови ми нині й повсякчас.
Героєм став, та ні … Ти ним родився.
Ця кров була з народження в тобі.
І ні на мить, ні на секунду не спинився,
Ти не віддав свою відвагу тій журбі.
Тепер вже сонце промінь опустило
І зве тебе до себе, вдалечінь.
Лети журавликом, бо вже у тебе крила,
Лети полями й між дерев цвітінь.
Ми пам’ять будемо надійно зберігати.
Вона у грудях – зараз так болить …
І дітям, внукам, правнукам розповідати.
Ось тут, на цьому місці, тут Герой лежить !!!
Вічна пам’ять героїчному воїну, патріоту, гідному сину України.
Слава Україні! Героям слава!
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
