Катеринопільчани люблять смітити, та не люблять прибирати

Усі очікували весни, рахуючи дні в календарі. Врешті дочекались. Зійшли сніги й оголили всі смітники. Нещодавно обурення громади викликали світлини, викладені в мережу Іриною Коровченко. Ірина Юріївна пішла до Тікича по вербу, щоб освятити в церкві. Замість прекрасних краєвидів її вразили звалища сміття уздовж берега.

− Учора пішла шукати вербові котики, а знайшла − ось що!!! Мій “маршрут” уздовж річки уклався в півтора кілометри (!!!). Люди, катеринопільчани, ви притомні?!! Що ви збираєтеся залишити своїм правнукам на цій землі?.. Пустелю? Нашу землю нищить власна байдужість. Чи знову будемо шукати крайнього? − уболіває жінка.

− Ви ще в лісі не були, − утішає її Руслана Вовк.

Люди скаржаться, що колись любили піти в ліс посидіти на природі, а тепер туди страшно зайти: одні смітники. Краще вдома сидіти! Одні нарікають на тих, що живуть під лісом, інші навпаки кажуть, що смітять заїжджі:

− Кому вигідно “свинячити” у себе під хатою? Приїхали в лікарню, викинули сміття з машини, та й гайда!

Тим часом смітники по Катеринополю скрізь: і біля Тікича, і в лісі, і коло базару, і за переїздом, де селищна рада кілька раз пробувала ліквідовувати – і все без толку, зонову з’являються, як гриби після дощу.

− І зауважте: смітять не бомжі! Ті коло хати викинуть. Смітять люди переважно освічені, заможні, з машинами! Бо на горбу не понесеш сміття за три кілометри, щоб викинути. Це з авто кидають. Головне, щоб коло них було чисто! – дивується Вадим Катриченко.

− А куди дивиться Гройсман? − іронізує над ситуацією Петро Калінічук.

− Людина – це істота, у якої є свідомість, здатність мислити, право вибирати та нести відповідальність за дії та рішення, можливість фантазувати, уявляти, сприймати й творити, мати власне судження, бути моральною, – все це робить її унікальною у Всесвіті, надає перевагу над усім, в чому є дихання життя… Дивлячись на фото, починаєш сумніватися у тому, що ми живемо серед людей!!! − нарікає Ірина Сивак.

Є такі, що пропонують радикальні заходи, хоч і розуміють: головна проблема – безкарність. Вирішення – відеоспостереження.

− Спіймати, обвішати тим хламом і водити по вулицях, щоб бачили… Але хто цим буде займатися, якщо в центрі гадять, по тротуарах машини курсують, квіти крадуть − ніхто не поніс покарання, то що говорити за ліс, річку, гори, наче кінець світу!

Олег Скрипник вважає, що зі злом треба боротись суботниками.

−Потрібно робити суботники і вигрібати, можливо будуть трохи боятись, якщо хтось прибирає, значить, комусь потрібно. Якби окрім добровольців змушували виходить організації, то було б більше очей (озлоблених), які б пильнували порушників. Спійманих порушників висміювати у ЗМІ. Це єдиний спосіб, бо достукатись до совісті тих… не можливо. Я готовий прийти на субботник, − пише.

Однак, щоб не виходити на суботник, у більшості є своя причина: “то не я смітив”, “не можу, я захворів”, “це не на моїй вулиці” тощо. Принаймні, взяти участь у суботнику запланованому на післявеликодню суботу від 5-го квітня із 6000 жителів зголосилося поки офіційно аж три людини. Без ентузіазму містяни зустріли й суботник, проведений силами селищної ради: “піар”, “не там прибирають”, “вапна пошкодували” і т. д.

Поза тим на сходці 30 березня селищний голова Іван Гегедош анонсував щотижневі заходи із благоустрою при залученні населення.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ