Директорка школи з Катеринопільщини має українське, болгарське й грецьке коріння

Ірина Кірова вже чверть століття директорує у Пальчиківській школі, що на Катеринопільщині Звенигородського району.
Народилася у Грузії (Аджарія) в місті Кобулеті. Там навчалась у російській школі. В Україну переїхала з батьками у 17-річному віці. Останній (тоді 10-ий) клас закінчила в Олександрівці на Кіровоградщині. Здобувши середню освіту, вступила в Черкаський педінститут. Отримала фах викладача російської мови та літератури.
У роду Ірини були представники різних національностей. «Мій дід по батьковій лінії був наполовину болгарин, наполовину – грек. Бабуся – з Одещини, українка. З маминого боку всі родичі з Кіровоградщини, українці», – розповідає. Її бабуся по маминій лінії виїхала в Грузію в трагічний 1933 рік, рятуючись від голоду та розкуркулення. Живучи в Аджарії, вона розмовляла українською, тож і внучка від неї навчилася. «Я українську чула з колиски, тому могла вільно розмовляти. Коли переїхали в Україну, мене просили: «Скажи: паляниця!» Я вимовляла без акценту», – каже.

Після інституту Ірині запропонували вибір: Умань або село. Вона віддала перевагу Пальчику, мріючи відпрацювати тут 3 роки й уже потім обрати свій подальший шлях. «Я вирішила, що в селі в мене буде більше часу для самовдосконалення, читання», – пояснює. Однак зрештою Пальчик її не відпустив. Тут вона вийшла заміж, потім до неї переїхала мама. Нині в пані Ірини двоє дорослих дітей, син і донька. Обоє здобули вищу освіту, працюють у Києві.
У Пальчику Ірина Володимирівна мешкає вже 33 роки, з 1988-го. Спершу викладала російську мову та літературу, згодом – зарубіжну літературу. Директорує з 1997 року. «Робота непроста, – каже. – Оскільки багато з того, що в місті роблять заступники, тут, на селі, лягає на плечі директора. Мусиш бути на всі руки майстром, адже мій заступник працює лише на 0,25 ставки».

До труднощів ставиться по-філософськи. «Нормальний вчитель завжди знайде підхід до дитини. Нас більше турбують зовнішні негаразди, пов’язані з закриттям шкіл, пониженням їх у ступені. Єдине, що можемо зробити в цій ситуації – дбати про гарний імідж свого навчального закладу, аби якнайбільше дітей хотіло стати нашими учнями», – зауважує.
На запитання «Як згуртувати колектив?», відповідає, що треба бути не лише вимогливою, а й розуміти людей. «Коли виникають труднощі – допомогти. З будь-якої ситуації можна знайти вихід, якщо з розумінням поставитися до людини», – наголошує.

Секрет педагогіки визначає трьома складовими: «Щоб бути гарним учителем, насамперед, треба любити дітей, мати професійні навички і ніколи не зупинятись у розвитку. Бо вчитель, який перестає навчатися сам, перестає бути хорошим».
Як директор школи Ірина Кірова багато уваги приділяє позашкільній роботі. У її навчальному закладі успішно функціонують кілька гуртків: драматичний (керівник Оксана Моключенко), вокальний (Ірина Слищенко), танцювальний (Леся Безуса й Таїсія Тараненко), рукоділля (Леся Безуса), учасники яких мають багато відзнак, призів. Щороку на День цивільного захисту учні під керівництвом учителів навчаються правильно розпалювати багаття, варити козацький куліш.
Пальчиківська школа забезпечена необхідним технічним обладнанням, має (хоч і не нового покоління) комп’ютерний клас (допомога від Китаю). Нині тут мріють про мультимедійну дошку.

Нещодавно в Пальчику відбулись урочистості з нагоди 145-річчя відомого земляка академіка Сергія Єфремова. Багатьох гостей вразив рівень підготовки учнів, що проводили екскурсію в сільському музеї. Діти 7 й 9 класів справились із завданням на відмінно. Готували їх учителька історії Галина Шамайда та директорка Ірина Кірова.
До переходу на нову систему харчування учнів Ірина Володимирівна ставиться позитивно, але з певними застереженнями. Нині в її закладі ще триває перехідний період: готують і нові страви, й старі. «Наразі ні батьки, ні діти не готові перейти повністю на нову малокалорійну систему харчування. Чи доцільно дитину, що прийде в школу за чверть до восьмої й повернеться додому о 17-ій, харчувати один раз і некалорійно?» – запитує. Особливих проблем із зайвою вагою у пальчиківських школярів вона не спостерігає, тож, вважає, що дбати про здорове харчування треба, але більше довіряти нашій українській кухні.
Одним із завдань, які ставить перед собою директорка, є навчити, виховати дітей так, аби вони ніколи не відчували, що вони в чомусь відстають від міських однолітків. Адже як і в селі, так і в місті можна отримати якісну гідну освіту.
Зараз у Пальчиківській дев’ятирічці 68 учнів, 9 дошкільнят і 15 учителів. Сюди ходять діти не лише з Пальчика, а й з сусідніх сіл – Бродецького, Гуляйполя, Луківки, Піщаної, Лоташевого, Ямполя. «Мене радує, що до нас ведуть дітей наші колишні учні. Значить, у них склалося гарне враження про нашу школу», – каже директорка.
Наразі практично всі працівники Пальчиківського ЗЗСО вакциновані від ковід, що дає змогу закладу працювати в умовах посиленого карантину.
Хобі Ірини Володимирівни – читання. «Без читання вчитель не вчитель. Треба розвиватись постійно», – каже. Любить проводити час з друзями, сім’єю на природі, збирати гриби.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ