Директорка школи на Катеринопільщині знає, що діти – це маленькі люди, яких треба поважати

Наталя Дашівець ось уже 17 років працює директором Лисичобалківської школи на Катеринопільщині Звенигородського району. Колеги характеризують: «Справжня леді – тактовна, вихована, високоосвічена, мудра, щира, витончена, якою, власне, й повинна бути вчителька, інтелігентка. Коли говорить – заслухаєшся. Зразковий філолог. Мова чиста, джерельна, ніби в диктора центрального телебачення».
Довідка: Народилася на Лисянщині в селі Рубаний Міст. Навчалась у Мар’янівській середній школі, а потім (у зв’язку з переїздом до Лисичої Балки) у Петраківській. 1991-го закінчила Черкаський педінститут, здобувши фах учителя російської мови та літератури. З 1994-го року працює в Лисичобалківській школі. Була вчителем, завучем, з 2004-го займає посаду директора. Викладає зарубіжну.

На запитання, чому обрала такий фах, відповідає коротко: «Люблю дітей, а ще у мене були дуже хороші вчителі-мовники: україністи й русисти».
На третьому курсі вийшла заміж. Після вузу кілька років працювала з чоловіком на Шполянщині, а коли народилась донечка, родина оселилась у Лисичій Балці. «Як каже чоловік, коли вип’єш води з криниці у Лисичій Балці, то вже нікуди звідси не поїдеш», – пояснює Наталя Петрівна.
Нині в Лисичобалківському ЗЗСО 50 учнів та 16 дошкільнят. 10 учителів (один сумісник). (Майже всі випускники цього ж закладу). Школа, як більшість сільських по Україні, потерпає через відтік населення на заробітки. (Їдуть батьки, а за ними й діти). Однак їй є чим пишатися. Сюди йдуть навчатися навіть із сусідньої Кіровоградської області.
Життєве кредо директорки: «Ставитись до людей так, як ти хочеш, аби ставилися до тебе». «Не важливо, на якій ти посаді, головне – бути людиною. Цю мою позицію знають і діти, і вчителі. Діти – це маленькі люди, до яких теж треба ставитись з повагою і дослухатися до них», – каже посадовиця. Відтак у її закладі панує родинна, тепла, затишна атмосфера, основана на взаємоповазі й довірі. «Я довіряю своєму колективу на всі 100 %, знаю, що в будь-яку хвилину мене підтримають», – зауважує.

Щороку в червні місяці, прощаючись із 9-класниками, школа запрошує також випускників минулих років. Це дійство, свято всього села. З’їжджаються люди різних поколінь, діляться спогадами, розповідають про пережите. На згадку роблять спільне фото всієї шкільної родини, що зібралась, дякують учителям та директору за теплу зустріч.
«Наш принцип: щаслива дитина – щаслива родина, щаслива країна», – каже Наталя Петрівна. Між дітьми та вчителями в її закладі давно сформувались дружні, демократичні відносини. Як показник: висока відвідуваність, майже 100 %. Школярі не пропускають уроків навіть у тріскучі морози та в затяжні заметілі. Першокласники якось просили, щоб не робили більше канікул. «Коли з великими труднощами добираєшся до школи 40-сантиметровим снігом, а там на тебе чекають діти, це найбільша нагорода за вчительську працю», – переконана директорка.

Лисичобалківська школа побудована 1938-го року, на даний час відреставрована (дах, вхід, нові двері та вікна), осучаснена, має внутрішні туалети, комп’ютерний клас, інтернет, Wi-Fi, інтерактивну дошку, нові меблі, дитячий та спортивний майданчики. (Допомагає місцевий сільгоспвиробник – «Кернел», відділ освіти, друзі). Опалення обладнане на твердопаливній основі. У закладі створено всі умови, аби дітям було комфортно, цікаво й затишно вчитися.
Велику роль тут приділяють фізичній культурі та спорту. Завдяки учням, випускникам школи кілька років підряд Лисича Балка лідирує в номінації «найспортивніше село Катеринопільщини». Наталя Петрівна – багаторазовий переможець шахових турнірів районного й обласного рівнів. Має 9 медалей: три золоті, чотири срібні, дві бронзові. Брала участь як у жіночих, так і в змішаних змаганнях.

Має дочку та маленьку внучку. Донька теж філолог. Працює методистом Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області (Мокра Калигірка).
Хобі: шахи, випічка, читання. Зараз читає Василя Шкляра.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ