Вісті Черкащини Директорка Катеринопільського центру надання соціальних послуг розповіла про роботу та особисте
Анна Жоломко 7 років очолює Центр надання соціальних послуг Катеринопільської селищної ради. В різні роки він змінював назву та підпорядкування, але суть від того не змінюється. Центр надає послуги людям з інвалідністю, багатодітним сім’ям, людям літнього віку та таким, що потрапили в складні життєві обставини, військовослужбовцям, їхнім родинам та переселенцям. З приходом Анни Андріївни ця установа суттєво осучаснилась: зроблено ремонти, як в головному приміщенні, так і по відділеннях, відкрито центр розвитку, розширено асортимент послуг тощо. Тож ми зустрілись з директоркою, аби розпитати, чим живе вона та очолюване нею відомство.
– Розкажіть про себе. Звідки Ви родом? Де проживаєте?
– Я народилась в Росії в Іркутській області, декілька разів змінювала місце проживання, а з 17 років живу в Україні безвиїзно. Мешкаю в Катеринополі.
– Де навчались?
– Я скільки живу, стільки й навчаюсь. Вищу освіту почала здобувати в Київському інженерно-технічному інституті, хотіла стати бухгалтером, але після першого курсу «перевелась» в Черкаси, поближче до домівки. Закінчила Черкаську академію менеджменту за спеціальністю економіка підприємства. За фахом я економіст.
– Ким мріяли стати в дитинстві?
– Бухгалтером. Бо вже з 15 років відвідувала бухгалтерські курси. Нахил до математичних наук успадкувала від матері. І моїм дітям це передалося. Крім того, я завжди була активісткою, організатором, виявляла лідерство: в школі відвідувала багато гуртків (танці, аеробіка тощо), у восьмому класі навіть викладала меншим учням, підміняючи вчителів на гуртках, в інституті була старостою групи, а як мої діти пішли вчитися, була головою батьківського комітету. Тож я організатор по життю, з юних літ.
– Ви одружені? Скільки у Вас дітей? Що ключове у вихованні дитини, на Ваш погляд?
– Одружена. Це другий шлюб. Чоловік військовий, недавно повернувся з війни, брав участь у бойових діях, тепер відновлює здоров’я. Маю двоє дітей: донька вже доросла, закінчила магістратуру Кременчуцького університету за спеціальністю прикладна механіка, працювала на «Новій пошті», в «Приватбанку», проживає в Кременчуці; син ще школяр, дев’ятикласник, навчається в Катеринопільському ліцеї №1, від 1-го класу з похвальними листами.
Діти мене не підвели. У їхньому вихованні ключовим було формування самостійності. Я з жодною дитиною не робила уроків. Самі навчаються. І вчаться прекрасно. Старша сама вступила на бюджет, отримувала стипендію, ще й паралельно працювала. Так само менший – сам визначає, коли робити уроки, скільки часу затрачати, мені головне – результат, оцінки за чверть і похвальний лист. Я довіряю дітям, а вони мені. Вчаться самостійності на моєму прикладі, адже знають, що в житті я, головним чином, покладалась на себе та на власні сили. Вже 19 років працюю на одному місці, в терцентрі. Пройшла шлях від бухгалтера до директора. Рік робила бухгалтером, 11 років головним бухгалтером і 7 років працюю директором. Бухгалтерський досвід зараз дуже допомагає, бо знаю всю роботу зсередини.
– За що можете подякувати батькам?
– За те, що народили мене. За те, що обоє підтримували. За те, що дали стійкий характер.
– Чи є у Вас кредо?
– Якогось конкретного гасла нема. Керуюсь тим, що люблю свою роботу й викладаюсь по максимуму, часто працюю навіть в обід та по вихідних. Ніколи не сиділа склавши руки, це видно по змінах, що відбулись за 7 років: ремонти, проекти, поїздки, я на постійному контакті не лише з підлеглими й керівництвом, а й з підопічними, меценатами, благодійниками. Постійно навчаюсь. Зараз самотужки освоюю ще й юриспруденцію, щоб розбиратись в юридичних тонкощах, дотичних до роботи. Мрію і повсякчас працюю над тим, щоб створити максимально якісні умови для наших підопічних.
– Чи є людина, на яку б хотіли бути схожою?
– Для мене приклад – мої батьки, вони органічно доповнюють один одного. Тож беру приклад з обох.
– Улюблені фільми, книги, хобі?
– Макроекономіка й мікроекономіка (жартує). Колись я любила в’язати, вишивати, читати романтичні романи, як «Анжеліка». Тепер на все це нема часу. Інколи дивлюсь мелодрами. Люблю готувати м’ясні страви, супи, борщі, вареники. Дуже люблю рибалку. Інколи з чоловіком вибираємось на риболовлю з вудочками. Найбільший мій улов – 5-6 півкілограмових карасиків. На рибалці відпочиваю душею. Люблю також створювати затишок в будинку, тому часто щось ремонтуємо.
– Що подобається в роботі, а що ні?
– Не подобається, що багато змін і дуже часто, це дестабілізує певним чином, постійно треба щось по-новому переробляти, на що йде багато сил та енергії, які можна було б використати конструктивніше. А взагалі мені подобається працювати, приносити користь людям, бачити результат зробленого. Щаслива, коли задоволені наші підопічні, коли вдається покращити їхнє життя, чимсь допомогти.
Шкода, що наш Центр інтелектуального та творчого розвитку «Крок назустріч», відкритий у 2021 році, через усе, що трапилось, так і не запрацював на всю потужність – спершу карантин зашкодив, тепер війна. Однак, попри все, він працює, люди його відвідують, навчаються, тут проводять різноманітні заходи. Поруч є укриття, куди можна спуститися в разі повітряної тривоги.
– Про що мрієте?
– Про мир, звісно. Багато людей зараз пригнічених. Часто мушу бути ще й психологом, коли проводжу прийом.
– У Вас є прийомні дні?
– Конкретних немає. Але коли люди приходять і я на місці (не на зборах, не на сесії, не у відрядженні, не на виїзді), завжди приймаю. Навіть в обід чи після завершення робочого дня, буває. А як інакше? Входжу в положення.
– Скільки людей у Вас в підпорядкуванні?
– 53. Більше жінок, звісно. Багато персоналу працює по селах, віддалено.
– Яка структура центру?
– Центр надання соціальних послуг має 5 відділень: відділення соціальної роботи (робота з багатодітними, новонародженими, опікунами, будинками сімейного типу, військовими, родинами полеглих Героїв, ВПО, людьми, що потрапили в складні життєві обставини), відділення денного догляду для дітей з інвалідністю, відділення стаціонарного догляду с. Новоселиця, відділення соціальної допомоги на дому (тут працює 19 робітників: 15 у селах, 4 в Катеринополі), центр розвитку (навчання комп’ютерній грамотності, швейній справі та вишиванню).
– Яка кількість людей на обслуговуванні закладу?
– З війною суттєво збільшилася. Якщо в 2021 році у нас на обслуговуванні було 503 особи, то в 2022 – 1553, поміж яких багато переселенців (понад 600).
– Чи виїжджаєте на села?
– В двох випадках: або для моніторингу, або коли виникають якісь проблеми.
– Які послуги пропонує Ваша установа?
– 1) інформування, консультування, соціальний супровід (відділення соцроботи), 2) денний догляд дітей з інвалідністю, 3) соціальна адаптація і натуральна допомога (центр розвитку), 4) догляд вдома, 5) стаціонарний догляд (Новоселиця).
– Чи є у вас номер гарячої лінії?
– Так, це мій особистий номер. Він у вільному доступі для всіх працівників та підопічних.
– Чи є у Вас платні послуги? Які?
– Догляд за особами літнього віку відповідно до чинного законодавства може бути платним і безкоштовним залежно від доходів, сімейного стану підопічних і призначається відділом соцзахисту селищної ради.
– Що побажаєте нашим читачам?
– Терпіння і миру.
В 2021 році за відмінну роботу Анну Жоломко відзначили грамотою Черкаської обласної ради, а в 2022 – грамотою Черкаської обласної військової адміністрації за підписом голови Ігоря Табурця.
Зауважимо, з першого дня війни Центр надання соціальних послуг активно акумулює та роздає гуманітарну допомогу, кравчиня закладу шила розвантажувальні жилети, психолог надає фахові консультації постраждалим, ведеться робота з переселенцями тощо.
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
Читайте також: Ефективність сільгоспвиробників та розвиток громади: як аграрії Тальнівщини наповнюють бюджет
