Дружина полеглого Героя з Катеринопільщини розповіла, як з чоловіком будували сім’ю та про що мріяли

У кожної людини є своя друга половинка, та не кожній щастить її зустріти, а тим більше – покохати й створити з нею сім’ю. На Катеринопільщині були такі щасливчики – це Оля і Юра Новосад з Луківки. Молоді, закохані, в любові ростили двох доньок, Кіру та Злату, разом, рука об руку, облаштовували власне житло.

«Юра завжди ставився до мене, як до принцеси. Я бажаю кожній жінці відчути такі любов і турботу, які дарував мені чоловік. Він працював, забезпечував нас з доньками, я займалась домашніми справами, щодня з нетерпінням очікуючи його з роботи. Ми ніколи не лаялися між собою, жили душа в душу. Тож сподіваюсь у моїх дівчаток саме такими сформуються уявлення про сім’ю», – каже Оля.

Характеризуючи чоловіка, вона добирає найкращі слова. «Добрий, щирий, працьовитий, не було такої роботи по ремонту, будівництву, що була б йому не під силу. Напрацьовував навики вдома, якщо чогось не вмів, аж потім робив у людей. При потребі я йому допомагала, якщо необхідно було щось притримати або подати. Але це було рідко. Юра хотів, щоб я на нього чекала вдома, займаючись хатньою роботою. Мав постійних клієнтів, які його цінували за вміння та відповідальність. Без роботи ніколи не сидів, мав по кілька замовлень наперед. Працював зранку до вечора, ще й вдома все лагодив. Тож мені дуже важко тепер підібрати помічників. Знаю, як ту чи іншу роботу виконав би він», – розповідає жінка.

Юрій родом з Волині. З Олею вони познайомились у Луківці. І саме з цим селом, яке обоє дуже любили, мріяли пов’язати усе своє життя. Великий патріот. Тому з перших днів АТО пішов добровольцем. «Я навіть не відмовляла його, бо знала наскільки це для нього важливо. Це не обговорювалось», – каже дружина. Після повномасштабного вторгнення, коли ворожі ракети літали над головою, щиро зізнаюсь, не хотіла його відпускати на війну, оскільки дуже боялась за дітей. Однак він, не вагаючись, знову пішов», – ділиться потаємним Ольга.

В мирному житті Юрій понад усе любив рибалку, до цього хобі пристрастив усю сім’ю. Тепер Оля з дівчатками теж залюбки відпочивають на рибалці.

А ще Юрій зробив те, до чого спонукало його прізвище: посадив новий сад. В рік, коли він загинув, дерева почали плодоносити, але він уже не зміг скуштувати їхніх плодів. Перші плоди дружина носила йому на кладовище. А в саду нині любить прогулюватись його донечка Злата. Вони одночасно ростуть.

Увесь цей надскладний рік родину підтримували рідні та друзі, Юрині побратими. «Щиро вдячна друзям, кумам, рідним і просто знайомим людям, що розділили моє горе, які весь цей рік були поруч, підтримували і словом, і ділом. Дуже дякую кожному, хто не байдужий до нашої біди», – каже Ольга.

Юрій Новосад за зразкову службу, проявлені сміливість і героїзм, нагороджений двома орденами «За мужність» – ІІІ (за оборону Київщини) і ІІ ступенів. На жаль, другим – посмертно. Загинув 3 серпня 2022 року від артилерійського обстрілу, виконуючи військовий обов’язок перед Батьківщиною.

Світла пам’ять Герою-Захиснику. Уклін та співчуття всім його рідним і близьким.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ