Чудодійна Покровителька Катеринопільщини

Здавна Пресвята Богородиця вважається Заступницею нашого народу, а оскільки в православ’ї вшановують святі ікони, то допомагає Вона часто саме через них. Історія знає багато чудотворних ликів Богородиці – Вишгородський (перевезений Андрієм Боголюбським до Володимира), Іверський (Афон), Кікський (острів Кіпр), Казанський та інші. Є також лик Богородиці, дарований нашому регіону. Це Богородиця Сухокалигірська, яка стала Покровителькою навколишніх сіл та містечок, повертаючи людям здоров’я й Боже благословення.
«На південній околиці Звенигородського повіту, Київської єпархії, в 2-3 верстах від річки Вись і кордону Херсонської губернії, розміщене село Суха Калигірка. На втіху і радість його жителям і всій окрузі, у приходському храмі Івана Богослова знаходиться святиня – Чудотворна Ікона Божої Матері, в молитві перед якою впродовж уже 200 років православний народ отримує особливу благодать: хворі – зцілення, сумні – втіху, скорботні – радість і нужденні – швидку допомогу», – читаємо в праці настоятеля храму Іоанна Тарнавича за 1908 рік «Сухокалигірський Чудотворний Образ Божої Матери – Милуючої» (книга кілька разів перевидавалась сучасниками).

Як зауважує Тарнавич, ікона була написана на визолоченому фоні, липовій дошці. Богоматір зображена до пояса з немовлям на лівій руці. Нижня риза її голуба, верхня яскраво-червона, на голові така ж червона накидка. Немовля одягнуте в білий хітон з червоним поясом, верхній одяг його жовтуватий. Права рука опущена, в лівій тримає голубу державу.
Перші прославлення цієї ікони сягають початку 18 сторіччя. За переказами, цей образ був у хаті одного із поселенців, який помітив, що з очей Богоматері ллються сльози. Після численних перевірок, досліджень, що це дійсно «сльози», а не випари, ікону перенесли в сільську каплицю, а згодом у збудований храм (1734). По щирій молитві тут зцілювалися незрячі, смертельно хворі, паралізовані, тяжко ранені, біснуваті, божевільні тощо.
Є також розповідь, що хресний хід з іконою посилив струмінь води в кайтанівському джерелі, що почав пригасати. А ще зберігся переказ про те, як поміщиця Лопухіна хотіла перевезти образ у свою домову церкву в Шполі, але коні не рушили з місця. Тоді поміщиця відмовилась від цієї ідеї, зробивши для себе знімок чудотворної ікони.
По зцілення до Сухокалигірської Богоматері їхали звідусіль: з Волині, Кіровоградщини, Херсонщини, Уманщини, Звенигородщини, Полтавщини, Шполянщини тощо. А згодом залишали щедрі дари храму та вдячні відгуки.
На жаль, оригінал ікони до наших днів не зберігся. За одними джерелами, сліди її загубилися відразу після революції 1917 року, за іншими – в 60-х роках минулого сторіччя, коли уповноважений у справах релігії Катеринопільського району вивіз її на збереження в область разом з іншими церковними реліквіями. Втім, навіть списки образу часто дарують людям зцілення та порятунок.

До революції ця ікона була надзвичайно популярною в Україні. За переказами, сама Богородиця явилась віруючому й наказала робити копії Сухокалигірського образу. Тому раніше майже в усіх українських храмах були її списки, та й зараз у багатьох вони є. А недавно мешканка Сухої Калигірки Ніна Бабушко дослідила, що мозаїчний образ Сухокалигірської Богоматері є навіть на батьківщині Ісуса Христа – у Назареті.
Нині у відродженому старовинному храмі Івана Богослова в Сухій Калигірці, що належить до Православної церкви України, знову славлять Пресвяту Богородицю.
«Оригінал ікони зник. Вже в цьому сторіччі нашому храму подарували дві її копії, – розповів діючий настоятель отець Роман, – одну в 2008 році привезли з Харкова, а іншу, старішу, через рік із Червоної Кам’янки Кіровоградської області. На жаль, одної ночі злодії відімкнули сигналізацію й старішу ікону викрали. Лише гріха набралися. Адже обидві ці ікони мають значну духовну, а не матеріальну цінність. Вони не дорогі».
Ми не могли не поцікавитись, чи були чудеса, пов’язані з цими копіями. «Звісно, – підтвердив священик. – Часто приїжджають люди, до ікони, що залишилась, або просять, щоб я помолився за когось тяжкохворого, потім телефонують, дякують. А в день привезення цього образу (21 вересня 2008 року) увечері було помічено у небі два хрести. Однин над церквою тут, у Сухій Калигірці, а інший над Лисичою Балкою, куди перевезено наш попередній храм».

Вшанування ікони Сухокалигірської Богоматері раніше, згідно з книгою 1908 року, здійснювалось у першу неділю Петрового посту або в першу неділю після відзначення Всіх Святих. Тепер, як поінформував отець-настоятель, образ вшановують у першу неділю після Петра і Павла, вже після закінчення посту. Це було встановлено на честь знищення Унії в селі. Православна церква України прославляє ікону спеціальним акафістом.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ