Чому вчителька з Волині пов’язала своє життя з Черкащиною

На Катеринопільщині Звенигородського району є чимало самовідданих талановитих педагогів, які не просто навчають учнів, передають знання, а й вкладають у дітей свою душу, люблять кожного (і пустунів, і відмінників), мов своїх власних. Саме такою вчителькою є Ніна Андріївна Бурій з Лисичобалківського ЗЗСО.
Довідка: Народилась на Волині у селі Залухів Ратнівського району, там закінчила 8 класів, вступила у Володимир-Волинське педагогічне училище імені Агатангела Кримського. Здобувши фах учительки молодших класів, у 1981 році за направленням приїхала працювати у Лисичу Балку. «Тоді була така політика, що з одних областей направляли на роботу в інші. На місці залишались переважно ті, хто вспів одружитися або мав іншу поважну причину», – уточнює Ніна Андріївна.
Цьогоріч 15 серпня виповнилось 40 років, як вона переїхала на Черкащину. Працювала в школі, заочно закінчила Уманський педінститут, 12 років очолювала сільраду (з 1998 по 2010), потім знову повернулась до педагогіки, оскільки дуже сумувала за школою й дітьми. «Коли лунав 1-ий дзвоник мене постійно здушували сльози», – каже. У Лисичій зустріла своє кохання. Тут народила сина й доньку. Нині щаслива бабуся 3 внуків.
За час роботи Ніни Андріївни на посту голови сільради в селі провели газ та вуличне освітлення. Жінка була головою об’єднаного кооперативу з газифікації навколишнього округу (Лисичої Балки, Петраківки, Стійкового, Потоків, Мокрої та Сухої Калигірок, Єлизаветки, Ярошівки). Виготовляла всю документацію, що стосувалась загального газопроводу, який веде з Надлака до сіл. Багато труднощів довелось пережити, аби здійснити задумане. Однак душу зігріває результат: тепер в кожній хаті є голубий вогник, що дає тепло й на якому без зайвих турбот можна приготувати їсти. «Працюючи на посту сільського голови, я з усіма односельцями зберегла добрі відносини, не нажила ворогів, з усіма вітаюсь, можу зайти в кожну хату, попросити при потребі про допомогу», – розповідає пані Ніна.

На стежку педагогіки Ніну Андріївну підштовхнула сусідка з Волині, учителька математики, якою вона захоплювалась. «Я досі її пам’ятаю. Вона була надзвичайно людяною, толерантною, педагогом від Бога. Взірцем», – згадує. Про вчителювання каже: «Це моє. До кожного з дітей шукаю індивідуальний підхід. До когось треба бути поблажливою, а до когось вимогливою, бо інакше до них не достукаєшся. Розуміння, як саме діяти, приходить з роками, з досвідом. Буває пригощаю їх цукерками».
Нині вчителька викладає в 2-му класі, в якому навчається10 діток, 8 із яких – хлопчики. Говорить про них з любов’ю, переймається їхніми проблемами та радіє їхнім успіхам. «Хороші діти! Такі всі живчики. Про моїх учнів знають усі мої родичі, друзі. Син недавно подарував їм моноблок, адже не в кожного вдома є комп’ютер. (Вони поінформовані, що то їхнє, можуть користуватись ним, як хочуть). Привіз 30 ручок про запас. Минулого року нам у клас подарували красиві шафи», – розповідає. Ніна Андріївна часто працює з школярами до та після уроків, на перервах. Репетиторством не займається. «В усі часи усі неоднаково вчилися. Але основне наше завдання, щоб діти навчилися жити в цьому світі», – вважає вчителька.
Попри зайнятість Ніна Андріївна знаходить час також для хобі. Раніше вишивала, в’язала, зараз любить куховарити, збирати гриби. «В цьому році вже зібрала 10 відер. І закрила, й заморозила. До зими готова», – хвалиться.
Обоє дітей Ніни Андріївни, як і багато її випускників, здобули вищу освіту. Син мешкає та працює в Києві, донька – в Іспанії. Про Волинь наша героїня згадує, навідує там могили батьків, але ні про що не жалкує, своє життя міцно пов’язала з Черкащиною.
У цьому році з нагоди Дня вчителя Ніну Андріївну Бурій за сумлінну працю, високий професіоналізм, упровадження сучасних методів навчання і виховання підростаючого покоління було нагороджено Почесною Грамотою Катеринопільської селищної ради. Вітаємо з відзнакою!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ