“Через цих свиней у селі був апокаліпсис”

8-го лютого у селі Новоселиця Катеринопільського району оголошено карантин через спалах африканської чуми у місцевому фермерському господарстві. Через це було знищено понад тисячу свиней. До зони нагляду віднесено Катеринопіль і кілька сіл в радіусі 20-ти кілометрів. Категорично заборонена торгівля свининою і живими тваринами без відповідних документів.

На залізничній зупинці у Новоселиці з потяга “Черкаси-Умань” виходить декілька людей. Двоє жінок жваво обговорюють знищення тварин. Шкодують керівника господарства Олександра Ярмоленка.

– Це якийсь жах. Шкода і того керівника і людей, які там робили, – хитає головою літня жінка в жовтій хустині. Обоє відмовляються називатися. – У нас ніхто не вірить в ту чуму. Однозначно, це комусь вигідно.

Радять дізнатися подробиці у колишної свинарки, повз будинок якої ми проходимо. На гавкіт двох собак виходить 44-річна Валентина Якубенко. Має змарнілий вигляд.

– 25 років проробила тут біля свиней. А тепер залишилась без роботи, – плаче затуляючи руками обличчя жінка. – Зараз п’ю заспокійливі, як згадаю. Минулого вівторка зайшла рано у свинарник, а там більша половина свиней лежить. Думала, сплять. Дивлюся, а вони мертві. А поросята лізуть до них молоко пити. Ще з 1-го лютого почали хворіти маленькі поросята. Ветлікар намагався лікувати. Але ж не знали толком, що в них. Потім захворіли і дорослі. Якось мало віриться у випадковість. Це хтось спеціально завіз ту болячку. Не знаю, як буду далі без роботи. Син каже, щоб вдома сиділа і своїх свиней доглядала, а потім продала. Та я не можу ходити й до своїх через побачене на фермі. Постійно плачу. Чоловік порається. Ярмоленко живе через дорогу від мене. Бачила нещодавно. Аж почорнів.

У 5-ти свинокомплексах працювало дев’ятеро осіб. Заробляли близько 2,5 тисяч гривень у місяць. Зараз всі вони без роботи.

У селі вулиці майже безлюдні. Час від часу лише автівки їдуть у бік ферми. На стенді біля зупинки висить пам’ятка із вказівками, як уникнути розповсюдження чуми. В одному із пунктів забороняється подвірний забій тварин. Від центру села до господарства трохи більше кілометра. На в’їзді до комплексів від 8-го лютого чергує працівник поліції із автоматом. На землі біля шлагбауму настелена солома із дезинфікуючою рідиною. Її запах відчувається ще за кількасот метрів до пропускного пункту.

– Працівників усіх дезинфікуємо прямо на КПП при вході і виході. Завезли кілька бочок спецрідини, – пояснює фахівець ветмедицини Михайло. Він теж чергує на пропускному пункті. – Тварин майже всіх знищили. Зараз розбираються свинарники, щоб вивезти і спалити всі дерев’яні конструкцї.

У приміщенні сільського магазину холодно. Час від часу заходять покупці.

– Паніка почала у селі наростати ще з неділі. А у ніч вівторка люди почали вирізати всіх своїх свиней, – розповідає продавчиня Юлія Меженна. – Це треба було бачити, що тут робилося! Такий собі сільський апокаліпсис. Село не спало. Якось навіть страшно було: скрізь свині верещать і чути гул паяльних ламп, яким обсмалювали забитих. Батьки своїх студентів з інститутів повикликали, а діти в школу не пішли. Роботи ж купа і треба були робочі руки.

До магазину заходить жінка. Хоче купити меленого перцю.

– Довелося зарізати своїх двох свиней, – каже Ірина Савранська. – На них мала велику надію. Хотіла весною здати і одягти дитину. Поробила закруток. Вже тиждень їмо. З такими темпами скоро стану вегетаріанкою.

Через масовий забій люди викупили з магазину всі запаси солі.

– Солі вже не залишилося. А привезуть нову аж з понеділка. Гречку позабирали на кров’янку. Рукави для запікання, перець чорний, оцет, яким кишки миють. Ажіотаж на ці товари був шаленим.

Солі нема й в іншому магазині. Кришки для консервації позабирали ще у вівторок.

– Сьогодні нічого не залишилося. Ні перцю, ні горошку, ні кришок. – каже Антоніна Савченко. Поки немає клієнтів, жінка сидить біля обігрівача. – Сіль розібрали і в пачках і в мішках. Всі ж тримали свиней. Скільки тут живу, а такого не було ніколи. Нещодавно здали двох свинок, бо чоловіку треба на операцію. Ще трьох зарізали у вівторок вночі. А в середу він поїхав у черкаську лікарню.

Мій син зараз в АТО. Хотіли, коли він повернеться, свіжиною його зустріти. А залишиться тільки тушонка. Ковбас ще наробили.

Донька з Умані приїжджала, то сумки їй навантажила. Меншу доньку в школу не пустила, бо допомагала. Тоді взагалі проблема була з робочими руками. Особливим попитом користувалися колії. У нас ніхто не вірить у чуму. На фермі 5 свинокомплексів. Захворіли тварини тільки в одному, а вибили з усіх.

До магазину заходить троє чоловіків. Питають у продавчині, хто у Новоселиці ще здає свиней. Та направляє їх до пенсіонера, який живе неподалік від крамниці. Питаю, чи не бояться купувати тварин із карантинної зони.

– А тут ця чума є чи що? Якби я вірив у це і боявся, то не приїхав би сюди, – запевняє закупівельник. Називається Олександром. – Даю від 25 до 28 гривень за кілограм. Залежно яка та свиня.

Чоловіки купують хліб, сир і шматок ковбаси. Обідають у машині і їдуть далі.

– Хто не різав свиней, хто здавав. Пенсіонери, наприклад. Здавали і по 10 гривень, аби тільки забрали, – веде далі жінка. – Закупівельники мало не серед ночі їздили. Перед цим спеціалісти ходили по людях і переписували, хто скільки має. Настрахали, що забиратимуть, якщо буде підозра на хворобу. От і позбувалися люди того, що вирощували місяцями. У когось були і під 200 кілограм і 50-кілограмові. Під ніж ішли всі. Ми як різали, я слізьми вмивалася.

Заходить невисокий чоловік у камуфляжних штанах і чорній брудній курточці. Купує хліб.

– Працюю на фермі, то дещо трохи чув. Ярмоленко ходить і цигарку за цигаркою курить. Чув, що свині були застраховані і він ніби має отримати страховку 2 мільйони гривень. Не знаю, наскільки це правда, – розповідає чоловік продавчині.

Місцеві нажахані історіями зі свинокомлексу.

– Недавно прийшов тракторист з ферми. Розказував, як забивають тварин. Ломом наскрізь пробивали ще живих, обухом по головах били, – зі слізьми в очах говорить Савченко. –

Розповідають, що всі стіни в крові. Якщо це правда, то там якісь нелюди.

І забивають же не наші місцеві жителі, а привезені. З цією чумою щось нечисто. Хтось хоче віджати у Ярмоленка ферму. Років три тому приїжджали якісь мордвороти на джипах, то люди вигнали їх із села. Пізніше теж хтось вночі був у нього і погрожував. Може й болячку цю підкинули. Навряд чи тепер тут ще колись буде свиноферма. Залишились корови, але і їх він може продати.

О 16 годині на зупинці люди чекають на потяг “Умань-Черкаси”. Збирається 17 осіб. Літня жінка дивується такій кількості. У більшості великі картаті сумки.

– Це ти ще довго не приїжджатимеш до нас. Тільки ковбаси на тижня два вистачить, – жартує огрядний батько невисокої чорнявої дівчини. Та сміється. Мовляв, сусідки по кімнаті допоможуть поїсти припаси.

Сергій РАДЧЕНКО