Біля образу на зрізі дерева можна зцілитися

16 років минуло від того часу, як при виїзді з Єрок (дорога на Звенигородку) на зрізі дерева почав проявлятись образ.

Обриси цього образу були нечіткі. Тож кожен бачив його по-своєму. Хтось Богородицю, хтось Спасителя, хтось Миколу Чудотворця, хтось Серафима Саровського.

За чутками, поява святого лика на дереві попередила ДТП. Водій їхав уночі в напівсонному стані, аж раптом від дерева пішло сяйво й проявилась ікона. Це примусило його прокинутись і уникнути зіткнення. На ранок новина облетіла навколишні села, й до дерева почали з’їжджатись прочани.

“Ой, кого там тільки не було! ─ розповідає єрківчанка Галина Бондаренко. ─ Кожен хотів схопити шматочок благодаті. От тільки не кожен підходив до неї з чистою душею. Натовп був малокерований.

Пам’ятаю, одну дівчинку ледь не задушили. Їй стало зле, а вирватися з натовпу вона не могла, бо всі тислись до ікони…

Добре, що хтось із чоловіків взяв дитину під свою опіку й фактично виніс її на руках.

Багато хто тоді казав, що зцілився: у того спина перестала боліти, в іншого – ноги і т. д. Не знаю, мені в моїх болячках нічого не допомогло, хоч кілька разів їздила. Можливо, мало вірила. На дереві люди прив’язували особисті речі: рушники, хустки, лєнти, для чого вони це робили, не понятно. Мабуть, так теж хотіли приобщитися до благодаті.

Священики відправляли молебні. Поряд можна було поставити свічки. Якось дивно, але я запам’ятала, що, догораючи, свічки залишали після себе на піску криваві плями. Правда, не всі. Спитала одного з духовників, до чого це. Той чесно відповів, що не знає.

А люди шепталися: “Мо до війни?”

Казали, що вночі образ проявляється з більшою силою. Але я не ходила, не бачила. Зараз до дерева під’їжджають тільки справжні віруючі. Вже всі підряд не ломляться, як у перші дні. Тепер все благочинно. Стане хто, помолиться, перехреститься, та й далі їде. Є такі що частенько приїжджають. Значиться помагає”.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ