Ліля Брик могла при Маяковському кохатися з іншим

“Страждати Володі корисно, він помучиться й напише хороші вірші”, – казала Ліля Брик про поета Володимира Маяковського. Ця заміжня жінка зводила його з розуму.

Вони познайомилися 1915 року в Петрограді на літературній вечірці. Туди, до будинку подружжя літераторів Осипа й Лілї Бриків свого кавалера Маяковського запросила сестра Лілії – Ельза. Він продекламував свою свіжу поему “Облако в штанах” і відразу ж заявив, що присвячує її Лілі. Йому сподобалася ця елегантна дама: розумна, вихована, з прекрасним манерами й без жодних упереджень. Поет винайняв житло неподалік Бриків і весь вільний час проводив у них. Упадав за Лілею. Вона ж тримала “рупора революції” на віддалі, від цього він божеволів.

– Я відразу зрозуміла, що Володя геніальний поет, але він мені не подобався. Я не любила дзвінких людей – зовні дзвінких. Мені не подобалося, що він такого великого зросту, що на нього обертаються на вулиці, не подобалося, що він слухає свій власний голос, не подобалося навіть, що прізвище його – Маяковський – така звучне і схоже на псевдонім, причому на вульгарний псевдонім, – згадувала вона.

Поет подарував Лілі перстень з її ініціалами – ЛЮБ – “Лілія Юрівна Брик”. Їх можна було читати і як безперервне “люблюлюблю”. А незабаром Маяковський переїхав до будинку, де Ліля жила з чоловіком Осею. У березні 1919-го разом з ними перебрався до Москви. Про цей любовний трикутник невдовзі знали всі. Одного разу якийсь чиновник зневажливо відгукнувся про “цю Брик”, і Маяковський, розвернувшись, від душі вліпив йому по фізіономії:

– Ліля Юріївна – моя дружина! Запам’ятайте це!

Але ставати офіційною дружиною поета вона насправді не збиралася. “Я кохала, кохаю і буду кохати Осю більше, ніж брата, більше, ніж чоловіка, більше, ніж сина, – тим часом писала Брик у своєму щоденнику. – Про таке кохання я не читала в жодних віршах, у жодній літературі. Я не могла не любити Володю, якщо його так любив Ося”. Маяковський страждав і ревнував. Ліля ж у колі спільних знайомих могла сказати іронічно:

– У являєте, Володя такий нудний, він навіть влаштовує сцени ревнощів.

Також зізнавалася:

– Я любила займатися коханням з Осею. Ми тоді замикали Володю на кухні. Він рвався, хотів до нас, дряпався у двері і плакав.

Якось після чергового скандалу, вона повідомила, що їм краще пожити окремо.

“Я сумую, я сумую за тобою – але як – я місця собі не знаходжу, – писав Лілі Маяковський в одному з листів. – І думаю тільки про тебе. Я нікуди не ходжу, я тиняюся з кутка в куток, дивлюся в твою порожню шафу – цілую твої картки і твої котячі підписи. Реву часто, реву і зараз. Мені так не хочеться, щоб ти мене забула! Нічого не може бути сумнішого, ніж жити без тебе… На яке я життя в результаті погоджуся? На всяке…” За три місяці розлуки з Лілею Брик Володимир Маяковський написав одну з найкращих своїх поем – “Про это”.

Вони знову під одним дахом. Поет днями працював у поті чола, інші ж два члени “родини” зручно прилаштувалися при ньому в ту голодну пору після більшовицького перевороту. Не дуже успішний літератор Осип Брик, який ніде серйозно так і не працював, видав за рахунок Маяковського свої твори. Він був не проти роману дружини, адже завів свій – із секретаркою. Ліля ж, якщо поет був у від’їзді, слала телеграми: “У нас усе добре. Чекаю грошей”. А перед його поїздкою до Парижа давала настанови:

– Привези рейтузи рожеві три пари, рейтузи чорні три пари, панчохи дорогі, бо дешеві швидко порвуться… Парфуми, пудри, які Еля (сестра вийшла заміж за французького офіцера і жила у Парижі) порадить. Намиста, якщо ще в моді, зелені. Сукню строкату, красиву, з крепжоржета, і ще одну, можна з великим вирізом, для зустрічі Нового року.

Тоді ж Ліля просить його не забути і про автомобільчик “Форд” останньої моделі. Вона стає другою жінкою в Москві, яка водить машину. Маяковський був щедрим: коли в нього з’являлися гроші, пригощав друзів, робив подарунки, позичав гроші, щомісяця допомагав матері і сестрі. Про себе ж писав: “Мне и рубля не накопили строчки…” – “родина” забирала все.

Ліля, витягуючи гроші з Маяковського, стала заводити романи на стороні.

– Закохувалася Ліля часто – красива, руда, напевно, сильно вирували в ній “страсті-мордасті”, через одного навіть мало не отруїлася, – згадувала одна з її подруг.

Ліля Брик мала свій підхід до чоловіків:

– Треба запевнити, що він чудовий або навіть геніальний, але що інші цього не розуміють. І дозволяти йому те, що не дозволяють йому вдома. Наприклад, курити або їздити, куди заманеться. Довершить усе гарне взуття і шовкова білизна.

Та Маяковського не відпускала, хоч і зізналася в одному з листів, що вже не кохає його. Дозволяла йому поверхові захоплення іншими жінками, але не давала розвинутися їм у щось більше – боялася втратити стабільне джерело доходу. Коли поет відпочивав в Ялті з однією такою, писала йому: “Будь ласка, не одружуйся серйозно, а то мене всі запевняють, що ти страшно закоханий і обов’язково одружуєшся!”.

Останнє кохання Маяковського – заміжня актриса Вероніка Полонська. Після червової сцени з нею 14 квітня 1930 року поет застрелився. У передсмертній записці написав: “Лілю, кохай мене. Товаришу уряде, моя сім’я – це Ліля Брик, мама, сестри і Вероніка Полонська. Якщо ти влаштуєш їм стерпне життя – спасибі. Початі вірші віддайте Брикам, вони розберуться”.

Ліля пише листа Сталіну: просить не забувати великого співця революції і поета нового часу. Вождь відреагував негайно: Лілі дозволили організувати музей Володимира Маяковського. Вона пише спогади про нього.

У щоденнику в 1970-х Брик занотувала: “Приснився сон – я серджуся на Володю за те, що він застрелився, а він так ласкаво вкладає мені в руку крихітний пістолет і говорить: “Все одно ти те ж саме зробиш”. У 86 років вона впала у себе в кімнаті, зламала шийку стегна. Була приреченою на нерухомість. 4 серпня 1978-го Лілія Брик прийняла смертельну дозу снодійного.

Наталія ПАВЛЕНКО

ДАТИ

1891, 11 листопада – Лілія Брик (дівоче прізвище Каган) народилася в Москві в родині присяжного повіреного. По закінченні гімназії вступила на математичні курси, потім перейшла на архітектурні. Далі вивчала скульптуру в Мюнхені. 1911-го завела роман зі своїм дядьком, завагітніла від нього. Зробила аборт. Після цього не могла мати дітей. 1912-го вийшла заміж за юриста за освітою Осипа Брика

1915 – знайомиться з молодшим на 2 роки Володимиром Маяковським. Через 3 роки починає життя в любовному “трикутнику”: із чоловіком і поетом

1927 – завершує роман із банкіром Олександром Краснощоковим, починає з режисером Всеволодом Пудовкіним

1930 – самогубство Маяковського. Відразу після його смерті Ліля розвелася з Бриком і вийшла заміж за молодшого на 6 років військового Віталія Примакова. Його як ворога народу розстріляли 1937 року. Лілю оголосили дружиною ворога народу. Та сам Сталін, що вважав її вдовою Маяковського, викреслив її із “чорного” списку.

1937 – виходить заміж за на 11 років молодшого біографа Маяковського -Василя Катаняна. “Я завжди кохала одного – одного Осю, одного Володю, одного Віталія і одного Васю”, – писала у щоденнику Ліля Брик. Останній чоловік переживе її на 2 роки

1978, 4 серпня – покінчила життя самогубством. Свій прах заповіла розвіяти полі. “Обов’язково знайдуться бажаючі й по смерті мене образити, спаплюжити мою могилу”, – казала.

ЦИФРА:

9

поем із десяти написаних присвятив Володимир Маяковський Лілі Брик – окрім поеми “Володимир Ілліч Ленін” – біля неї не дозволили поставити посвяту. Також присвятив їй усі свої 11 збірок поезій