Про фільм ”За двома зайцями” те, чого ви не знали

“За двома зайцями” зняли українською

Легковажний цирульник Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш. Знайомий сюжет? Так – це п’єса Михайла С тарицького “За двома зайцями”, яка відома нам як фільм режисера Віктора Іванова з однойменною назвою. Його зняли у 1961 році на київській кіностудії Олександра Довженка. Причому – українською мовою. Але в СРСР стрічка отримала “другу категорію” і планувалась до показу тільки в Українській ССР. Коли її частково переозвучили ті ж актори на російську мову, її тут представили у всесоюзний прокат. З того часу фільм демонструється в останній – російськомовній версії.

Пізніше в Маріупольському фільмофонді реставратори знайшли українську фонограму легендарного фільму. Його реставрували. По-новому і по-справжньому зазвучали голоси Олега Борисова, Маргарити Кринициної, Нонни Копержинської та інших.

Цікаво:

Фільм Віктора Іванова отримав державну премію імені Олександра Довженка тільки в 1999 році, коли режисера та Олега Борисова вже не було в живих. Зйомки цього фільму проходили в Києві, на Андріївському узвозі. Нев’януча популярність фільму сталаприводом для скульптурної композиції – Проні Прокопівни та Свирида Петровича біля Андріївської церкви.

Курите на здоровье!

У меня в голове такой водевиль, аж мерси!

Так вона просила пєрєдать вам, Проня Прокоповно, шо ви – падлюка.

Мы это что-то одно, а вы — что-то другое.

Такой бриллиант — в таком навозе…

Бонжур Вам в Вашей хате.

— Химка!

— Га?

— Не гавкай!

— Я не гавкаю, а гакаю!

Дайте мне его хоть за горло подержать!

Мой нижайший поклон тому, кто в этом дому…

Дети мои, паруйтесь друг с другом!

Я вам не как-либо что, а что-либо как!

А то шкварчала ваша… папироса!

Нэ та хворма, нэ той центр тяжести.

— Решайте судьбу мою. Прошу у Вас руку и сердце.

— Ой, мама моя, я так встревожена!

— Химеон, проси.

— Шо просить?

— Паныча зови, гадюка!

— Тю, так бы сразу и сказали.

— Я скоропостижно хочу жениться на них. И они согласны

– В груди моей Везувий так и клокотИт!

– Как принять? Стоя? Сидя? Лёжа!

– Проня Прокоповна, я не оставлю свою душу лишь бы где!

Позвольте самолично, конкретно, сопроводить вас.

Як знімався фільм, згадує виконавиця ролі служниці Химки – Таїсія Литвиненко:

-Коли режисер “За двома зайцями” Віктор Іванов працював над фільмом, йому було за 50. Він усе життя хотів знімати кіно, але йому це пізно дозволили. Худрада кіностудії Довженка завжди давала відчіпного “А, жид, все одно провалить українську класику!”. Для провалу йому дали п’єсу Старицького. А жид подивився на неї по-новому і зробив шедевр. Якби знімав українець, була б, як завжди, побутова комедія. Натомість вийшла легка французька комедія без вульгарщини. Фільм визнали, коли його повезли на фестиваль у Аргентину. Там він отримав першу премію за виконання ролі Голохвастова Олегом Борисовим. Дали $60 тис. Самого Борисова в Аргентину не пустили. Він дуже розсердився, забрав свою дружину і поїхав з України до Ленінграду.

Актриса каже, що була фавориткою Іванова на зйомках.

– Найбільше він не любив Маргариту Криницину, яка зіграла Проню Прокопівну. Її режисеру нав’язали, бо була дружиною головного редактора студії Довженка. Криницина відчувала, що Іванов її дуже не хоче у ролі і страшенно, через це страждала. Щоб вона не одягнула, щоб не сказала, режисеру все не подобалося. Від цього вона ще більше затискалася. Між нами була різниця 15-17 років. Тому я могла тільки спостерігати, як їй тяжко. Пригадую кадр, коли в кінці йде з Голохвастовим на вінчання і каже “Не за ваші маєтки я йшла, я вас любила”. Криницина фантастично це зробила. Для неї це була знакова роль, бо більше нічого не зіграла.

Наталія ПАВЛЕНКО