«У нашому селі – цивілізація, ми не відрізані від світу…»

За 14 км від Тального знаходиться розлоге село Павлівка Перша. Сюди з міста дістаємося автомобілем за якихось хвилин 15-20. Щоправда, за кілька кілометрів до села починається бруківка, далі – знову асфальт. Минаємо школу, колишнє приміщення садочка, праворуч – сільський Будинок культури, зліва – магазин. Нижче нього люди чекають на Кривоколінський автобус, аби доїхати до Тального. До речі, сюди він приїздить 4 рази на добу і ходить щодня.

– У нашому селі – цивілізація, ми не відрізані від світу, – каже Тетяна Срібна, місцева жителька. – Такого, мабуть, ніде більш нема, щоб автобус так часто ходив. За що від жителів села подякуйте родині Мовчанів з сусідніх Кривих Колін. Тепер можемо поїхати не тільки до райцентру, а й двічі на день дістатися до Умані. Як їду до дітей у Київ, то з цього автобуса зійшла, а в інший – сіла. Це дуже зручно.

Нагадаємо, як 3 роки поспіль павлівчани звертались до голови райради Валентини Любомської з тим, аби вона посприяла селянам з автобусним сполученням, адже їм не було чим дістатись міста. Як результат – чиновниця ігнорувала чисельні звернення, перекидала листи від інстанції до інстанції, мовляв, то не її повноваження.

Сільська рада знаходиться в центрі, у ній працюють землевпорядник, бухгалтер, секретар, техпрацівник. Сільською головою – Наталія Слободяник.

– Відколи головує Наталія Павлівна, у селі наче розвиднилося, – каже, поправляючи однією рукою картуза, Георгій Безкровний, в іншій тримає мітлу. Чоловік саме підмітає біля клубу, прибиральниця захворіла. – Це дуже серйозна, розумна, порядна й добросовісна людина. Вона мені не родичка, не подумайте, – додає, посміхаючись.

І справді, тут в усьому відчувається рука вправної господині, жіноча рука, як кажуть. У центрі встановлені лавки та урни, чисто та охайно, порядок тут – у пріоритеті. Зайдіть-но в сільраду. Тут ви не побачите обдертих стін чи фарби, що повилускувала від старості. На стінах – шпалери з «калинкою», замінені вхідні двері на металопластикові, тепло. Скрізь зеленіють вазони. Приходиш, ніби додому. Ось старенька бабуся прийшла довідку взяти, їй тут раді.

У селі 20 років доглядає за людьми похилого віку, нині переважно бабцями, Валентина Кізяченко, соціальний працівник. Підопічних у неї немало, 14 осіб.

– Люблю усіх, вони мені – як малі діти. Звикла до них, а вони – до мене, – ділиться жінка. – То попрати щось треба, то город посапати, до повезти куди, то продуктів принести.

У селі площею 347,7 га – 4 вулиці, одна з яких заасфальтована частково, решта – повністю. Усі вони освітлюються. Водогін є не всюди, а от газ – чи не в кожному домоволодінні. Його почали проводити ще на початку 2000-х років.

-У нас не просто вулиці, а й усі закапелочки освітлюються, – кажуть у сільраді. – А от газом, якщо люди мають якісь субсидії чи пільги, то користуються, а як ні – то дровами топлять.

У Павлівці Першій – 350 дворів, з них 250 – жилих. Зареєстровано 530 жителів, з них дітей віком до 18-ти років – майже 80. Минулого року народилося 6 діток, померло – 15 осіб.

Під одним дахом з сільрадою – поштове відділення. Приємною несподіванкою стало те, що працює воно аж тричі на тиждень, з 9-Ї до 13-ї години. Це – справжня рідкість. Три роки завідує відділенням Наталія Рибак. Леся Овчарук – листоноша.

– Цей рік – рік щура, то часто просять календарі: «Тільки дайте щось без щурів, бо їх і так вдома вистачає» (сміється). Також приймаємо комунальні платежі, робимо страховки на машини. Як купувати бензин, щоб доїхати до Тального, краще у нас застрахувати, правда ж? Поповнюємо людям «мобілки». Раніше картки для поповнення продавали у місцевих магазинах, а зараз перестали. То люди до нас ідуть. У нас, мабуть, тільки хліба не вистачає, – додає жартома, киваючи на стелажі з продуктами харчування та товарами домашнього вжитку. – Ось ковбасу тільки привезли з Тального. Багато не беремо, аби щоразу свіженька була. Носимо до людей, продаємо. Є й цукерки, і крупи, постільна білизна, шкарпетки та ковдри. Дещо навіть дешевше, аніж у магазині.

Магазинів у селі два. Один тримає Любов Безкровна, інший – Юля Очеретяна. Справити поминальний обід чи відгуляти випроводжання в армію можна у сільській їдальні, що знаходиться недалечко від центру. Ба, навіть за холодної пори, адже за потреби тут можна протопити грубку. Приміщення відремонтоване, у просторій кімнаті – лаковані столи зі стільчиками, окремо – кімната для продуктів та кухня. Є бойлер та електроплита.

– На зекономлені кошти, 10 тисяч, які закладали у бюджет, аби боротися зі снігами, ми придбали холодильник, – показує на його скляні дверцята Наталія Слободяник і додає: – Так зручно, адже відразу бачиш, де і що лежить. Перекрили дах. Закупили також посуд на 10 тисяч: у нас є і виделки, і ложки, і стакани, і хлібниці. Словом, усе необхідне. Люди наймають кухарок чи виїзну кухню, привозять усе в каструлях. Сплачують лише за електроенергію, за показниками лічильника. А якщо хочуть відсвяткувати день народження, наприклад, то ще до мене було встановлено плату – 450 грн. за оренду.

Щоб дійти до їдальні, місити болото ногами не доведеться, доріжка вимощена фігурною плиткою завдяки місцевому жителю Елязу Мірзояну. Біля входу – лавки. Цього чоловіка у селі хвалять. Кажуть, що завжди йде назустріч, допомагає. Не так давно він звів на місцевому кладовищі капличку на честь своєї матері, тіло якої покоїться тут же.

У центрі Павліки Першої – кілька пам’ятників: Визволителям села, які загинули під час Другої світової війни, Жертвам Голодомору, Прикордонникам, Віталію Малишу, який загинув в АТО. На сьогодні на Сході держави служить 1 павлівчанин.

У селі діють сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Вирощують зернові як на землях держзапасу, так і на розпайованих гектарах. За межами села площа земель складає 2145,20 га. Серед них – ТОВ «Корсунське», ПСП «Лідер», ТОВ «Урочище Журавське», ФГ «Марциліна», Об’єднана сільськогосподарська компанія, найбільше землі тримає СФГ «Дружба», проте керівник останньої допомагати селу не поспішає:

– Керівник «Дружби» Сергій Тульчинський, – каже Тетяна Срібна, – сам на сходки не приходить, тільки присилає своїх представників. А вони тільки обіцяють від його імені: «Ось він зробить, ось він дасть». Вже 3 роки обіцяє вікна у ФАПі замінити.

Окрім підприємств, у Павлівці Першій – 71 одноосібник, обробляють переважно свої паї (в середньому – по 3 га). Павлівчани Микола Вовк та Еляз Мірзоян орендують по ставку. Їх у селі – 4: 2 – в оренді, 1 – громадський, 1 – за межами села, решта – в межах. До речі, від сільради до найближчого – рукою подати. Треба тільки спуститися хвилястою дорогою з пагорба вниз, до містка. Праворуч від неї, біля води, облаштоване місце для відпочивальників, є мангал та стіл, для сміття прикріпили кілька мішків.

Та повернемося до їдальні. Далі по вулиці – ФАП, який працює двічі на тиждень (у вівторок та четвер). Проте це не означає, що люди не можуть придбати ліки чи поміряти тиск в інші дні. Під нього відвели пів приміщення (будівля – на два входи), побілили, пофарбували, своїми силами зробили пандус.

Неподалік ФАПу – сільський Будинок культури, у якому проводять святкові концерти, а на Івана Купала та Новий рік – театралізовані дійства. Керує клубом Жанна Соловйова. Діє аматорський колектив «Павлівчанка» (кер. Віктор Баранов). Біля клубу – дитячий майданчик. Фонд сільської бібліотеки постійно поповнюється новою літературою. Днями бібліотекар Галина Довжук знову отримала книги. У школі, клубі та сільраді є інтернет. Жителі села користуються переважно мобільним інтернетом, зрідка встановлюють антени. Зв’язок тут слабкий. «Ось канали закодують, залишаться російські, буде дезінформація», – бідкаються старенькі.

У Павлівськопершому НВК І-ІІ ступенів навчаються 35 дітей, ще 15 відвідують садочок. До 10-го та 11 класів сільські учні їздять шкільним автобусом до Кривих Колін. Учнів початкових класів, пільгових категорій та дитсадківців годують безкоштовно, решта – за батьківську плату. Фінансує харчування райвідділ освіти, субвенцію виділяє сільрада. Щоб здешевити, просять батьків раз на пів року принести на одну дитину відро картоплі, по кілу буряка та моркви. І несуть. Навіть ті, хто має пільги.

Цікаве спостереження: голова райради Валентина Любомська відверто ненавидить голову сільради Наталію Слободяник, чудову господарницю, гарну керівницю. Можливо, тому що попередник Слободяник був протеже Любомської, а нинішня влада – від людей!

Анна ДРАГУН,

Ольга ОСІЯНЕНКО

24.01.2020 11:01
Переглядів: 3039
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.