«Не пишіть про мою школу, я вам забороняю!»

Саме на таку категоричну реакцію директорки Павлівськопершого НВК І – ІІ ступенів Галини Мельниченко наштовхнулися кореспонденти газети, коли, під час збору матеріалу для репортажу, справа дійшла до школи. Як це було? У історичній будівлі з високими стелями, якій понад сотню літ, нашому візиту не зраділи. Коти, що гуляли посеред дерев у центрі села, і ті зустрічали нас привітніше. Зазирнувши до одного з класів, що на першому поверсі, аби дізнатися, де шукати кабінет директорки, від вчительки почули несміливу відповідь, що та разом з завучем поїхали до міста на нараду і що розповідати щось про школу не буде, не маючи дозволу. Тим часом у коридорі метушаться кілька учнів, дівчатка беруться виконувати піруети у крихітному спортзалі. Діти кажуть, що ходять на фітнес. Телефонуємо директорці, та – категорично проти, щоб ми писали про школу.

– Не пишіть про мою школу, я вам забороняю! – наказує Галина Мельниченко у телефонній розмові. Цікаво, чому так реагує посадовиця на журналістів? Чи школа – то приватне закрите приміщення, до якого доступу – нуль? А чи, може, то приватна власність пані Галини?

У дошкільному підрозділі з нами охоче спілкуються. Дізнаємось, що садочок відвідують 10 хлопчиків та 5 дівчаток, найменшій вихованці – 2 роки 6 міс.. В групі тепло, комфортно, діти граються на килимку, складають конструктор. Малеча відкрита. На запитання вихователя «Скільки вам років?» гуртом, і менші, і старші, голосно вигукують: «П’ять!». Харчуються у їдальні, для діток там поставили столики зі стільчиками. Поруч – столи для школярів, діти саме обідають. Кажуть, що найбільше люблять борщ.

Невже у такому візиті журналістів можна вбачати якісь неправомірні дії? Чи, може, кореспондентам заборонено законом відвідувати заклади освіти? Телефонуємо до начальника райвідділу освіти Лариси Коваль, аби та пояснила поведінку директорки:

– Вона ж не знала вас: ні хто ви, ні що ви. Галина Володимирівна відсутня була, – каже посадовиця про підлеглу. – Вона заходила до мене, пояснювала. Каже: «Якби мене завчасно попередили, я була б на місці, тоді нема питань. А так, вони прийшли і я не знаю, як себе поведуть, і що тоді мені казати батькам». Якби був завуч, то вона б йому довірила, а так, рядовий вчитель – за що він відповідальність несе: він не є адмінперсоналом.

Провини директорки у такій реакції Лариса Коваль не виключає. До Павлівськопершого НВК ми згодом навідаємося ще раз. Сподіваємося, Галина Мельниченко буде на робочому місці, зустріне нас привітно і розповість про навчальний заклад.

Ольга ОСІЯНЕНКО

23.01.2020 11:40
Переглядів: 1922
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.