Чим запам’ятається катеринопільчанам 2019 рік?

Щороку люди мріють про покращення життя, але, на жаль, покращення, якщо й приходить, його часто або не помічають, або ж воно губиться десь у численних негараздах.

То чим запам’ятається рік, що минув? Подій було багато, сподівань чимало, але дуже мало з них справдилися.

У 2019 році зросла мінімальна зарплата на 450 грн.. Однак українці цього фактично не відчули. Оскільки суттєво зросли ціни. Чого вартує тільки кіло картоплі за 15 гривень проти колишніх 6-8? Катеринопільщина хоч і аграрний регіон, ціни від загальноукраїнських тут не відрізняються.

Окрім росту цін, люди відчули, як «врізали» пільги та субсидії. За 150-200 кубів стандартну катеринопільську хату не обігрієш. Тож доводиться або доплачувати тисячі, або шукати альтернативу. Навіть ті, хто давно повикидав груби й твердопаливні котли, в цьому році облаштовували їх назад.

– Ми так раділи, коли провели газ, − каже мешканка селища Олександра. – В хаті тепло, чисто. В гарні часи, маючи непогані пільги, напалювали взимку по 400- 600 кубів на місяць. За пару років хорошого життя зрозуміли, що груба з лежанкою тільки займають простір – викинули. А дарма! Бо зараз я на свою пенсію 600 кубів не потягну, й ніякі субсидії не допоможуть. Тож попросила сина встановити твердопаливний котел. Звісно, дрова теж даром не дають, але є ще старі запаси, можна гілля назбирати, поки погода. Вугілля ще трохи є. Ввечері протопила – тепло, а вдень газом кочегарю по мінімуму, щоб ледь-ледь температуру підтримувати. Не про таку старість мріяла, але що зробиш? Живемо надією, що може колись буде краще.

Цей рік запам’ятався кількома спробами створення Катеринопільської ОТГ. Проводили збори, сходки, сесії, писали плани, обґрунтування – усе даремно. Третя ОТГ на Катеринопільщині виявилася зачарованою. І тільки в кінці року, 12 грудня, напередодні Андрія, як у більшості казок, сталося чудо. Сільські голови на засіданні в райдержадміністрації дали добро на створення Катеринопільської громади – без сходок, без слухань і без зайвих консультацій із громадськістю. Що з того «чуда» вийде, будемо споживати в наступні роки. Але на економічне диво в Катеринополі, мабуть, лише одиниці розраховують.

2019-го на президентських виборах Катеринопільщина віддала більшість голосів за Володимира Зеленського, а згодом (на парламентських перегонах) − за представника партії «Слуга народу» Андрія Стріхарського. Опитування показують, що досі симпатії катеринопільчан не особливо змінились, однак від народного обранця вони хотіли б більшої й вагомішої участі в житті регіону. «Приїхав, вислухав, наобіцяв, та й поїхав. А коли ж буде старт виконання обіцянок? Чекаємо-не дочекаємось!» − коментують мешканці району.

Виборча компанія потішила катеринопільчан виступами зірок української естради. За час перегонів приїжджали сюди Алла Кудлай, Тоня Матвієнко, гурт «Дзідзьо». На жаль, до Дня селища, 23 серпня, резерв спонсорів, як і їхня зацікавленість у виборцях, вичерпались, тож свято довелось проводити, як-то кажуть, своїми силами.

2019-го закінчилась каденція Ольги Ніколенко на посту представника Президента. «Залізна леді» відійшла від справ, але її команда, підлеглі залишились на своїх постах. Тож політика району суттєво не змінилась. Наразі всі очікують на нові призначення. Катеринопільщиною часто ширяться чутки, що адміністрацію очолить то Микола Ткаченко, то Ольга Шарига, то Володимир Коваленко, а останнім часом на базарі гомонять, що пост голови РДА може очолити колишня очільниця Христинівщини Людмила Денисюк. Начальницю катеринопільської освіти Ірину Міненко, за чутками, можуть призначити головою Маньківської РДА. «Скільки владу не міняй, а правитимуть нами одні й ті ж», − чухають чуби в таборі місцевої опозиції.

Багаторічна судова тяганина між районною владою та катеринопільськими освітянами завершилась врешті не на користь освітян. (Нагадаємо, в результаті реорганізації відділу освіти у відділ освіти молоді й спорту ряд співробітників втратили роботу). Уже ніби суд і відповідальних знайшов – неіснуючий за документами відділ освіти, однак влада подали на апеляцію в Черкаси, і там вирішили, що позивачі невчасно подали заяви, щодо відкриття справ. Кількарічне «ходіння по муках», судах, витрати на адвокатів – усе дарма. Лише двоє найвідважніших позивачів вирішили продовжити боротьбу в касаційному суді. Далі буде.

Кінець року теж не став для катеринопільчан подарунком. Можливість приєднати до майбутньої Катеринопільської Єрківську ОТГ бездарно втрачено. Ніхто навіть не ворухнувся, аби відстояти цю позицію, хоча настрої більшості мешканців Катеринопільщини, як показує наше опитування: один район – одна громада. Звісно, в Мокрокалигірській та Єрківській ОТГ виступають за окремішність, але й там є багато симпатиків возз’єднання району.

Катеринопільська селищна рада вразила цьогоріч громадян своєю «відкритістю». Сайт не працює фактично з червня місяця. Інформація не оновлюється. З публічними документами нема де ознайомитись. Створити «Фейсбук»-сторінку, очевидно, з-поміж численних співробітників на зарплаті нема кому. Щобільше, нема кому відповідати на численні прохання, запитання, вимоги та пропозиції, які люди публікують у спільноті «Катеринопільська громада». Повний ігнор.

Хочеться вчергове вірити, що Новий рік буде кращим, що влада повернеться обличчям до народу, що в політику, держуправління прийдуть нові люди, з новими ідеями, новим типом мислення… Дай Бог!

Марина КАМІНСЬКА