Черкащанин здійснив велоподорож трьома європейськими країнами

За два тижні мешканець Золотоноші Роман подолав 1570 кілометрів, побувавши у трьох європейських країнах. Як почалася поїздка? Дуже просто: придбав 13-кілограмового велосипеда іноземного виробництва, осідлав його і вирушив у дорогу. Ночував, де доведеться, розкладаючи намет, готував на пальнику. Обійшовся вояж у 200 євро, пише ІНФОМІСТ.

Що ж спонукало чоловіка до такої виснажливої і далекої подорожі? Коли його про це запитуєш, посміхається – мабуть, є що згадати! За словами мандрівника, перш за все, хотів потрапити до Нямецької лаври (Румунія), настоятелем якої свого часу був уродженець Полтавщини, Преп. Паісій Величковський – відроджувач старечого життя на Русі. Він закінчив Києво-Могилянську академію, займався перекладами з грецької мови. Роман Васильович поважає його, як духовну особу. Отже, знайшов в інтернеті, де монастир і поїхав.

До Чернівців дістався потягом, розклав свого двоколісного друга, прилаштував сумки і попрямував на Румунію. У Нямецькій лаврі Романові дали поїсти і прихистили на ніч. У цій країні дуже багато храмів. В одному з них подорожуючому золотонісцю довелося навіть переночувати. Періщив непроглядний дощ, аж тут побачив каплицю, відчинені двері, вирішив зайти. На підлозі був розстелений килим, розклав карімат, ліг відпочити. А то якось довелося зупинитися на нічліг навіть на кладовищі – єдиному спокійному місці.

– У прикордонній до Румунії зоні заїхав по навігації у якесь передмістя. Дивлюся, стоїть «братва». Коли побачили мене, аж засіяли. Але не встиг я щось і подумати, як з’явилося поліцейське авто, з вікна якого до мене звернувся коп: «Any problem?» Розпитав, куди їду, показав напрямок. З появою поліцейських братки «розтанули», як торішній сніг. А патруль супроводжував мене аж до самого перехрестя. Я навіть їх не помітив, бо їхав без оглядки. Був вражений, як вони спрацювали на випередження, і все заради того, щоб уникнути конфліктної ситуації, – дивується Роман Васильович.

Надзвичайно гнітюче враження на мандрівника справив той факт, що вздовж усієї магістралі можна було побачити безліч пам’ятників і хрестів – як данина пам’яті про загиблих у ДТП. На більшості світлин – молоді люди, 17, 18, 21-річні. Увесь шлях через Румунію просто «всипаний» такими знаками пам’яті. Далі була Болгарія – Софія.

– Якщо у Румунії міста «нанизані» на шосе, то у Болгарії можеш проїхати 100 км і не зустріти жодного міста. Тому й не можу щось конкретне розповісти про цю країну, бо її я не бачив, – зазначає Роман Васильович. – Біля одного з McDonald’s за мною спостерігала група молодиків. Підійшли, розпитали звідки. Коли дізналися, що з України, дивувалися: «То у тебе сталеві м’язи!». Пригостили кавою, бігмаком.

Гори – не для велосипедистів, впевнений Роман. На Балканах ночував прямо у горах, бо так вимотався, що просто не було сил далі їхати. Зате коли здолав перевал, то зміг добре відпочивати, бо протягом 30 км тягнувся схил, тож зовсім не крутив педалі. Щоб осилити перевал, золотонісцю довелося витратити цілий день.

У Греції він зустрів голландця Давіда, який проживає у Франції і подорожує пішим ходом. На думку Романа, просто шедевральний чоловік, який спав прямо у лісі, мав рюкзак із светра із зав’язаними рукавами. Коли запитав його, а як же змії? У відповідь почув: нічого страшного! Людина – цар природи.

– Греки чітко дають знати, що вони – греки, древній народ з високою культурою і багатим минулим, а будь-хто інший – ні. Це дуже відчувається, – ділиться спогадами Роман Васильович. – Якось, коли я заїхав на одну із невеличких заправок, на мене напали собаки. Поки я з ними розбирався, чую, жінка кричить, а поряд сидить грек, роздивляється якусь брошуру. Волає музика, обурюється дружина, а від нього таким олімпійським спокоєм віє! Позаздрити можна. Греки, древній народ з високою культурою і багатим минулим. А ще у Греції дуже багато змій, і всюди каплички, каплички… До Черкас чоловік дістався на одній з великотоннажних вантажівок, яка завантажувалася у Салоніках.

На цьому любитель-мандрівник зупинятися не збирається. Ось трохи відпочине, набереться сил, діждеться тепла і знову в путь. Куди – ще остаточно не вирішив.