''Колись юного студента Василя Шкляра відпустив з КПЗ міліціонер родом з Тальянок''

Студентам та викладачам Тальянківського коледжу цими днями випала нагода поспілкуватися з Василем Шклярем, відомим українським письменником сучасності, що приїхав у Тальянки Тальнівського району презентувати свій новий роман «Характерник».

Чому саме Тальянки? – запитаєте ви. Бо студенти цього закладу брали участь у масових зйомках «Чорного ворона», що 5 грудня виходить на широкий екран. А ще тому, що «колись юного студента Василя Шкляра відпустив з КПЗ міліціонер родом з Тальянок», – згадує автор автобіографічні історії: веселі й не дуже.

Далі розповідає, що знудився писати сумні історії та задумав веселу книжку, але обов’язково – історичну. Для неї шукав особливу історію і перенісся у козацький період. Час Сірка, добу Руїни.

-Десь 1763 року восени у Запорізькій Січі з’являється гурт донських козаків на чолі з Іваном Міюським, побратимом Степана Разіна. Ці хлопці приводять на Січ симпатичного молодика, який називає себе сином царя Олексія Михайловича. Московини, коли дізналися, що з’являється царевич на Січі, посилають послів до кошового Івана Сірка, який би мав видати їм цього начебто лиходія і ошуканця. Сірко швидко змикитив, що таку птаху можна використати у великій своїй грі з Московією, – розповідає автор про історичне тло свого роману. – Та головним його героєм є не Іван Сірко – кошовий Запорізької Січі. А Характерник – курінний козак, наш земляк, родом із Гордашівки. Його красива кохана теж звідти, – передає Шкляр сюжетні ходи, інтригуючи кінцівкою. Підмітив також, що описана в романі епоха, яку ми називаємо Руїною, з багатьма зрадниками і негідниками дуже перегукується із сьогоднішніми подіями.

А ще автор зупиняється коротко на кожній своїй недавній книзі: «Маруся», «Самотній вовк», «Кров кажана», «Треба спитати у Бога», «Чорне сонце», читає уривки з «Чорного ворона». Зала, де зібралося десь близько 300 прихильників таланту Василя Шкляра, вибухає раз по раз гучними аплодисментами. Студентки з коледжу в національних костюмах підносять гостеві коровай. Шкляр дякує вдячній тальянківській публіці і радо підписує щойно придбані книги.

Ліна ЯЛОВСЬКА