^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
28.10.2019 9:52
332 переглядів
0 коментарів
''Декупаж – це моє все, моє життя''

Оселя Оксани Мороз з Тального – справжній рай для поціновувачів високого мистецтва. Так-так, я не перебільшую. Адже з порога потрапляєш у світ вишуканих, унікальних речей, які вражають тонкощами різноманітних технік, які поєднує у своїх роботах майстриня. Декупаж. Це слово для когось знайоме, а хтось познайомиться з цим видом мистецтва прямісінько зараз.

-Добридень! Заходьте, рада зустрічі, – вітається господиня, запрошує до будинку. Від самісінького порогу помічаю старовинні глечики з пучечками сухої запашної лаванди.

-Ці глечики отримали нове життя, – пояснює Оксана Мороз, побачивши в моїх очах цікавість. – Декупаж – це моє все, моє життя. Як припало до душі це заняття, то вже не можу без нього. Й аби не сон, то працювала б без перепочинку, – жартує.

Стіни передпокою прикрашають вишивки. Одна з них, що по центру, – «Нічне місто» – найперша робота рахованим хрестиком. Складна, адже у ній поєднані кількадесят відтінків муліне. Над картиною – годинник, декорований власноруч. Таких у будинку кілька. Кожен має свою історію, кожен – результат копіткої праці, я би навіть сказала, ювелірної роботи. Оскільки майстриня любить чорнобривці, то й на вишитому рушнику – саме ці квіти. Незвичності додають кольори – чорний та жовтий, а не притаманний для української вишивки чорний та червоний. В’язання та вишивка – захоплення, що передували декупажу. А скільки, здавалося б, старих і непотрібних речей ожили в руках Оксани Мороз! Це вітчизняні вішалки з гачечками, лампи, праски, гасові лампи, стільці, тумбочки, кухонні предмети… На журнальному столику, який ще донедавна, зовсім старенький, стояв у літній кухні, а зараз є окрасою кімнати, – кілька популярних журналів з рукоділля. У них неодноразово друкувалася Оксана Мороз. Гортаючи глянцеві сторінки, прикипаю очима до фотознімків її робіт. І не дочекаюся, коли зможу доторкнутися до усіх цих речей наяву, потримати в руках.

-У моєму житті декупаж з’явився раптово й неочікувано, спонтанно. Навіть дату пам’ятаю: 19 січня 2013 року, – розповідає майстриня. – В інтернеті я зустріла свою однокурсницю, якої не бачила 30 років. На той час вона вже активно працювала у техніці декупажу, мала студію декору. Коли побачила її роботи, відчула, що ця справа – моя. Тому все з того ж інтернету почала черпати знання, вчитися, придбала перші матеріали, інструменти, пензлі, фарби, спеціальні лаки, клей для декупажу, заготовки з дерева, й спробувала зробити сирну дощечку. Порівняно з роботами нинішніми, різниця доволі відчутна. Але особлива моя любов – це новорічні іграшки. Не можу без них. Виготовляю переважно комплекти, роботи не повторюю, кожна – в єдиному екземплярі.

Оксана Мороз за мить повернулася з вітальні з двома старовинними валізами. Кожній років зо 30-ть, а то й більше. Вони теж не прості, а задекоровані. В одній – новорічні кульки, які жінка виготовила цього року: на світлих кулях діаметром 8, 10 та 12 см, медальйонах та сердечках – білі ведмеді, сніжинки, лісові звірі, ангелочки. В іншій – роботи попередніх років, серед яких дві кульки – особливі, бо найперші. Їх майстриня залишила собі на згадку. Та погляд відірвати не можу від яскравих червоних пелюсток, що розквітли на кількох новорічних іграшках. Краса комплекту захоплює. Вражає кількість технік, витончені елементи декору, навіть слів не доберу, щоб усе описати.

-Це пуансетія, – каже майстриня. – Ще одна моя улюблена квітка. Кожна її пелюстка декорована золотавим контуром. Ось, – показує одну з кульок, – королівська іграшка, так я її називаю.

«Такою, мабуть, я б ніколи не прикрасила ялинку, пожаліла б, – мимохідь пролітає думка у моїй свідомості, – це безцінна річ, якою милувалася б час від часу, дістаючи з коробки, зберігала б для своїх дітей». На кульці – об’ємні елементи декору. З якимось особливим трепетом беру її до рук. І зізнаюся, що й сама полюбляю виготовляти щось своїми руками.

-А знаєте, – каже Оксана Вадимівна, – пропоную й вам спробувати нанести малюнок на таку кульку.

Чи погодилася? Ще б пак! Разом ідемо на кухню. Саме тут, за невеличким столиком, що біля вікна, й народжуються шедеври у вправних руках Оксани Мороз. У скляних баночках – різної товщини пензлики, є і плоскі щіточки. Поруч на дерев’яних паличках сушаться заготовки для майбутніх новорічних кульок, вони покриті білою акриловою фарбою. У такій приємній, теплій атмосфері й працювати, гадаю, одне задоволення. До речі, усі кухонні меблі також задекоровані в ніжних пастельних тонах руками майстрині, чи не на кожній полиці – дерев’яні коробочки, скляні баночки, до яких торкнувся її чарівний пензлик.

-Я – не художник, – зізнається жінка, – і декупаж – це можливість розкрити свій творчий потенціал для тих, зокрема, хто не має хисту до малювання.

Отак, розмовляючи, жінка вручає мені заготовку новорічної кульки та плоску щіточку. Перед тим, як кулька набуде такого вигляду, як зараз, у моїх руках (біла й гладенька), потрібно її відшліфувати спеціальним наждачним папером, а потім – покрити одним, а краще, двома шарами білого акрилу. До речі, майже усі матеріали жінка купує у Києві, замовляє друзям, які живуть у столиці. Використовує й закордонні матеріали. Наприклад, серед великої кількості серветок (а їх потім наносять за допомогою декупажного клею на заготовку, як результат – малюнок на поверхні шкатулки, наприклад) є дуже якісні, німецькі. Вони не розлазяться під щіточкою, з ними працювати легше. У Тальному майстриня купує переважно стрічки та кружево для декору.

-Хвилююся, щоб не зіпсувати, – коментую свої старання. Відцентрувавши малюнок (вирваний з серветки) на кулі, наношу клей від його центру до країв. – Рада, що потрапила, фактично, на майстер-клас, – додаю.

Зрештою завершую процес. Майстриня відзначає, що справилася з завданням майже на всі сто. Моя пуансетія, бо саме ця квітка тепер квітне на кульці, тепер займає місце серед заготовок на паличках. Емоції переповнюють.

Поруч з кухонним столиком у кілька ярусів стоять паперові ящики різного розміру. У них – елементи декорування, заготовки й безліч інших матеріалів.

-Це не всі, – посміхаючись, каже господиня, – у кімнаті ще є кілька коробок. Досі не маю майстерні, про неї поки мрію. Зараз працюю тут, на кухні.

Мою увагу привертають червоні кульки з об’ємними силуетами витончених балеринок. Кульки, декоровані мереживною стрічкою в тон, ще підсихають на кількох металевих гачечках. Та особлива моя любов – це подарунковий новорічний набір з зображенням благородних оленів. У дерев’яній коробці, кожна зі сторін якої виконана у різних техніках, зокрема, й трафаретування, - величезна новорічна іграшка, красою якої захоплююся. З дозволу майстрині відкриваю коробочку, аби роздивитися усе якнайкраще.

Свої роботи: серветниці, розноси, ключниці, новорічні іграшки, кухонні та сирні дошки, сільнички, різноманітні набори та комплекти Оксана Мороз дарує друзям, дещо продає. ЇЇ роботи є в США, Канаді, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Нідерландах, Польщі, Турції та Словакії. Неодноразово жінка брала участь у виставках та ярмарках у Києві, зокрема, побувала на Андріївському узвозі, який по праву можна назвати мистецьким центром столиці.

-Шкода тільки, – ділиться думками майстриня, – що в Україні люди не до кінця усвідомлюють цінність хенд-мейду, робіт ручної праці. За кордоном ставлення до цього інакше. Іноземці шанують таку роботу, розуміючи унікальність тої чи іншої речі.

На згадку про нашу зустріч Оксана Мороз дарує для моєї малечі новорічні сердечка, подарунок, який віддам їм дещо пізніше, коли підростуть. А поки прикрашатимемо ними оселю перед новорічними святами, які вже зовсім скоро завітають до нас з вами. Окрім того, про цю зустріч нагадуватиме мені вишуканий аромат лаванди, якої нарізала у садку мені ця приємна і дуже скромна жінка. Тож хочеться подякувати вам, пані Оксано, за теплий прийом, щиру розмову та неймовірні емоції. Натхнення вам, нових ідей та справжніх поціновувачів!

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також : "Було тяжко, але віра в себе та підтримка близьких допомогли мені''