^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
06.10.2019 22:56
205 переглядів
0 коментарів
Пригадайте: ви влаштовувалися на роботу. Як це було?

Отримавши освіту, та чи й без неї, ми рано чи пізно шукаємо роботу. Яку, запитаєте? Не буде секретом, коли скажемо, що вона, в ідеалі, має приносити задоволення й хороші заробітки. Хоча, так буває далеко не завжди. Питання звучало так:

«Пригадайте: ви влаштовувалися на роботу. Як це було?»

-Я довго оббивав пороги багатьох організацій. І не тільки. Шукав роботу кругом. Куди не приходив, чув: «У нас все зайнято і нікого не треба». Потім перестав ходити. «Сарафанне» радіо зробило все за мене. Погукали. Пішов, оформив документи. Поробив років зо два, тепер знаю, чого туди ніхто не йшов на роботу. Бо зарплату по копійці треба було випрошувати. Сергій, м. Тальне

-Набігатися довелося, як ніколи. Бо у нас так: або по знайомству треба шукати, або ж працювати за копійки «на дядька». І то не факт, що оформлять. Без «блату» нормальної роботи не знайдеш. Володимир, м. Тальне

-Кілька років тому я проходила конкурс на одну із вакантних посад у міську раду. Прийшла на так званий іспит. Витягла білет із 5 питань на знання законів України. Написала усе, бо готувалася. Попросили зачекати - членам комісії треба порадитися. Радити-порадити: оголосили результати конкурсу, і виявляється, пройшли ті, хто треба. Вони знали про це наперед і навіть розповідали, що ніяких законів і в руки не брали. Отакі от конкурси! Лариса, м. Тальне

-Це було після закінчення магістратури в Черкаському інституті ДВНЗ «Університет банківської справи», я приїхав у Тальне, щоб спробувати знайти роботу і майже зразу удача посміхнулася – я пішов на роботу в Тальнівський коледж. І жодного разу про це не шкодую.

Олег Федорович, с. Майданецьке, Тальнівський р-н

-Пішла влаштовуватись на роботу відразу після декрету. Ніхто не хотів брати, які дізнавались, що маю малу дитину. Вакансій у Тальному мало, але хто стукає у всі двері, йому відчиняють. Зараз працюю у меблевому магазині, власники лояльні, коли потрібно відпускають. Але і я з великими зусиллями туди влаштувалась, вивчала як і з чого роблять меблі, вчилась заміряти, спілкуватись з покупцями. Роботою дорожу, але й себе ціную як кваліфікованого продавця. Вікторія, Тальне.

-В одній компанії випивали з власниками магазину та СТО. Кажу: «Чуваки треба робота, я хороший хлопець, на машинах знаюсь з малку. А треба і себе на ноги ставити, і матері допомогти. Кров із носа, треба робота. Все вивчу, що не знаю навчусь, буду вам приносити прибутки. Подумав випили та так поговорили, а вранці дзвінок: «Виходиш на роботу, ти нам підходиш, зануд не любимо, свій хлопчина!». Зрадів із першої зарплати купив собі шкіряну куртку, а мамі набір посуду, який вона давно хотіла. Андрій, Тальне

-Пішов за домовленістю працювати, батьки через знайомства влаштували. Правда зарплата невелика, зате робота престижна. Але тепер коли не вистачає грошей, до батьків соромно йти, адже за мою посаду відкололи чималу суму. Подумую кинути все і поїхати на роботу у Чехію, але батьки не зрозуміють. Ярослав, с. Поташ, Тальнівський р-н.

-У часи мого навчання було популярним цільове направлення, тобто підприємство направляло людей на навчання за спеціальностями, які їм були потрібні, наприклад: лікарі, агрономи, агрохіміки і т. д. Після школи колгосп дав мені направлення на навчання в Уманське УПУ ім. Т. Шевченка на спеціальність вихователя дитячого садка. Направлення, яке нам давало підприємство, мало перевагу в тому, що стипендію нам платив колгосп. Вона була більша на 10 гривень від тієї, яка була в держустанові, плюс працевлаштування, а ще пільги. Після закінчення навчання я, згідно направлення, стала працювати в дитячому садочку.Тетяна (Тальне)

-Пам’ятаю, що першим моїм відчуттям під час влаштування на роботу була непевність, скованість, а в перший робочий день, а це була торгівля з лотка на ринку – страх. Та завдяки своїй наставниці, яка весь час повторювала: «Танюша, все в тебе вийде», швидко опанувала себе, і вже через кілька днів вільно спілкувалася з покупцями і не губилася, даючи здачу. Головне, думаю, з першого дня усвідомити: як ти до людей, так і вони до тебе. І торгівля процвітатиме, і нових друзів знайдеш. Тетяна Капустинська, Лисянка

-Я – за фахом ветеринар, і коли вперше влаштовувався на роботу, а це було більше 30 років тому, моїм єдиним бажанням було вилікувати всіх тварин. Звичайно, то був юнацький максималізм, але він мабуть нікуди не подівся. Бо коли прийшов на останнє місце роботи, відчув те саме: хочеться зробити побільше, вплинути на якісь процеси, щоб життя людей хоч трохи покращилось поки я при владі. Олександр Галушка, заступник голови районної ради

Читайте також : Нові напрями навчання, відбудова згорілого корпусу й імениті випускники