Ремонт взуття Володимир Биков виконує до путя

Давно минули часи повсюдного дефіциту. Розмаїття товарів у численних магазинах та на ринках уже не дивує нікого ні одягом, ні взуттям. Проблема в іншому: якість товару, передусім взуття, нерідко сумнівна – розлазяться на ходу нові черевики, чобітки чи туфлі. А все тому, що вітчизняні скороспечені виробники мало тямлять у технологіях, а щоб мати заробітки, ліплять взуванку на швидку руку. Не краще буває й з імпортом. Бо ж шукають його за «бугром» наші підприємці чим подешевше, а, отже, й низької якості. Звичайно, вихід з ситуації є: он скільки на полицях товару відомих закордонних фірм. Але ж ціни на нього кусаються. Тож і залишається нам шукати що-небудь дешевше, хоч відома поговірка твердить: з дешевої рибки – гірка юшка. Воно й справді, то каблук зразу ж «збивається», то підошва відпадає чи задник осідає – і викинути шкода, і ходити ні в чому. Аби доброго майстра, щоб відремонтував…

Але ж і майстрів таких небагато залишилося. Проте треба сказати, що звенигородцям у цьому сенсі пощастило. Є у Звенигородці справжній майстер своєї справи. Це Володимир Биков. Один він зостався на сьогодні з великої когорти колишніх звенигородських побутовиків, які не тільки ремонтували, а й шили досить непогане, навіть модне на той час взуття, зважаючи на його дефіцит у 80 – 90 роках. Жителі міста й району й по сьогодні згадують той колектив, який успішно виконував всі замовлення – там працювали справжні професіонали. Славилися вони не тільки на Звенигородщині, а й в сусідніх районах. Ще з 1987 року трудився у шевському цеху райпобуткомбінату й Володимир, маючи фах техніка – механіка взуттєвих і хутрових підприємств. Та настали нові часи. Приміщення райпобуткомбінату продали, колектив відповідно розпався. Шукати щось нове взуттєвики, а це були в основному ветерани праці, не стали. І розійшлися по домівках. А от Биков не здався. Зареєструвавши ФОП, обладнав собі майстерню в іншому приміщенні – побуткомбінаті «Вербиченька», розташованому неподалік ринку.

І не прогадав. Клієнтів у нього вистачає. Бо кожного старається обслужити якісно, за помірну плату, цінову політику веде за прейскурантом і закликає до цього своїх колег. Тому до його майстерні люди йдуть з надією, а повертаються з радістю і вдячністю за відремонтоване взуття. І виконує він замовлення як ніхто, якісно, уважно вислухавши того чи іншого клієнта. А як треба, то й власну ініціативу проявить, запропонувавши, як краще зробити, щоб довше служили людині ті відремонтовані черевики чи чобітки. І зробить.

Взагалі ж, як зізнається майстер, свого життя він не уявляє без улюбленої роботи. То не просто гарні слова. Бо варто лише подивитися, як до ладу облаштована його майстерня та глянути, як береться він за ремонт. І щоденна дорога на роботу в районний центр з села Озірної не здається йому важкою. Бо чоловік знає, що потрібен людям. Своїх трьох синів теж цьому навчає. Середній найбільше тяжіє до татового ремесла. Отож скоро буде майстрові підмога.

А поки що він живе своєю роботою. Й коли деякі власники взуттєвих майстерень виглядають клієнтів, нервово перекурюючи на ганку, Володимир Биков не встає зі свого робочого місяця.

До вечора в нього повниться поличка відновленого товару, і задоволені клієнти щиро дякують за ремонт взуття , який Володя робить завжди вчасно і до пуття.

Лариса БІЛИК