Він був першим творцем пам'ятників Тарасові Шевченку на Черкащині

У серпні нинішнього року громадськість могла б відзначити 140-річчя від дня народження Каленика Терещенка – українського скульптора, автора першого пам’ятника Тарасові Шевченку на Чернечій горі. Проте навіть на Звенигородщині, котра є батьківщиною митця, ніхто не згадав про нього і словом. Як, до речі, і про його сестру – художницю, етнографа і фольклористку Софію Терещенко в ювілейний день її народження декілька років тому. Хоча обоє вони, уродженці села Попівки тодішнього Звенигородського повіту, залишили свій помітний слід на мистецько-культурній мапі України.

«Наша сім’я вся була здібна до малювання, – писала вона у своїх спогадах. – Коли я була мала, то теж малювала. Зайшов до нашої хати випадково волосний писар, побачив мої малюнки, які забрав з собою і показав у Звенигородці мировому посереднику Мокову, а той показав на з’їзді посередників, поміж яких був граф Муравйов. Муравйов забрав малюнки, показав у Петербурзі, там сказали, що ніби я дуже здібна. Коли їхала жінка Муравйова до Петербурга, то взяла й мене з собою. Я знала, що брат Каленик більш здібний за мене, тому по клопотала, і його прийняли в художню школу учитися безплатно й видали йому стипендію, а також обіди. Після школи він перейшов у Петербурзьку академію мистецтв. Потім працював по скульптурі».

Ще за перебування в Петербурзі Каленика разом з Софією запросили прикрасити імператорські палаци в Петергофі і Царському селі. Після повернення на Звенигородщину. Учителював, працював декоратором у звенигородському Народному домі. Разом з сестрою та братом Нифонтом – маляром-іконописцем заснував у Звенигородці художню школу імені Тараса Шевченка. Також допомагав Софії у створенні Звенигородського краєзнавчого музею.

Згодом Каленик Мефодійович стане відомим скульптором і автором першого скульптурного пам’ятника Тарасові Шевченку на могилі в Каневі (1923 рік). Потому, в 1926 році, пам’ятники Шевченку роботи Терещенка буде встановлено в Шполі і в Городищі. Йому ж належав і пам’ятник Кобзареві у Моринцях, на місці, де була хата батьків Тараса Григоровича. Та чи не найбільш унікальним був пам’ятник його роботи в Шевченковій Керелівці, встановлений там 1929 року – дев’ятифігурна композиція з бетону. До речі, як стверджував заслужений діяч культури України, головний експерт Всеукраїнського Фонду з відтворення пам’яток культури Олесь Силін, образ подібного пам’ятника в Харкові скульптор Манізер відверто «запозичив» у Терещенка.

На жаль, витвори скульптора з Попівки не збереглися до наших днів. Зокрема, керелівський монумент було знівечено, а на його місці встановили інший, стандартно-типовий пам’ятник. Постаті більшості персонажів композиції, створеної Каленем Мефодійовичем, зникли безслідно, а скульптурну постать Кобзаря, за свідченням Силіна, було «запаковано» у величезну, з нещільно збитих дощок скриню і трактором відволочено у глухий закуток крутояру. В середині тридцятих років Терещенко, як творець пам’ятників, стає вже не потрібен радянській владі. І все ж ще тривалий час доля була значно прихильнішою до нього, аніж до сестри, яку було засуджено у «справі Спілки визволення України». Каленя, за словами Софії Мефодіївни, «мобілізовували ліпить погрудддя Карла Маркса», нерідко «різав» він з цукру (в більшості випадків – городищенського) і дерева погруддя як Шевченка, так і Леніна та Сталіна для компартійних московських і київських бонз. Платили, правда, за те копійки. Тож підгодовували його нерідко селяни. Потому, коли зістарівся і осліп, про нього забули зовсім. Помер Калень Терещенко 1969 року, проживши без двох місяців 90 літ.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

25.08.2019 11:10
Переглядів: 1356
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.