Хто призупинить підліткові ''мотозабави'' у Звенигородці?

Якщо йти за визначенням Ільфа і Петрова, то мотоцикл чи скутер, як і автомобіль, є не розкішшю, а засобом пересування. Але куди, скажіть, «пересуваються» численні юні скутеристи, як до речі, й велосипедисти, літніми вулицями Звенигородки, куди поспішають хлопчаки віком 14 – 15 років, осідлавши мототехніку? Нікуди. Просто таким чином проводять вони своє дозвілля, влаштовуючи забави-перегони. Буває ж, що мчать парубчаки навіть не асфальтівкою, а тротуаром, змушуючи сахатися перехожих.

– Бабуся не дозволяє мені їздити проїжджою частиною, бо я ще малий, – чую від одного з таких, зупинивши його в самому центрі міста.

– А вона не казала, що ти ще малий, аби управляти скутером? – запитую.

Хлопчина, не відповідаючи, натискує на газ і вже побіля центрального парку відпочинку, ставить свого сталевого коня дибки, їдучи на задньому колесі. Циркач, та й годі!

Такі от «циркачі» – то, як правило, чада підприємців та тих, хто, гаруючи на заробітках за кордоном, потішив свою дитину придбаним там «моциком».

Виховують же їх старенькі бабусі й дідусі та вулиця. Звідси й наслідки. Полишені самі на себе, особливо нині, на час літніх канікул, вони диркотять своїм мототранспортом у дворах багатоповерхівок, не даючи спокою сусідам, а потому, зібравшись групами, виїздять на дорогу чи тротуари. Не минають парубчаки й місць відпочинку. Треба мати міцні нерви й витримку, аби всидіти на лаві в парку чи в центрі міста, коли повз тебе курсують взад-вперед велосипедисти й скутеристи, демонструючи повсякчас різного роду фокуси, як от і їзда на одному колесі. Поодинці їх ще можна зупинити. Коли ж зберуться хлопці у ватаги, довести їм щось важко.

– Та й чого я маю займатися ними, коли для цього є поліція! – обурюється мій знайомий, коли мова заходить про веломотозасилля на вулицях міста.

Справді, реакція поліціянтів на подібного роду розваги – нульова. І це тоді, коли згідно існуючим правилам, на скутер можна сідати тільки з шістнадцяти років і жодним днем раніше. Крім того, водій скутера повинен мати права категорії М, або якоїсь іншої категорії.

Мають такі права місцеві «фокусники»? Ото ж бо. В більшості випадків не побачите на них і обов’язкового мотошолома. А от декілька пасажирів на скутері – є нормою для багатьох, хоч скутер є одномісним транспортним засобом, і навіть на ньому є два місця для сидіння (в чому я сильно сумніваюся), то перевозити на другому місці пасажира категорично забороняється.

Чи роз’яснював хтось це нашим юним водіям і чи зупиняли та чи притягували когось до відповідальності за подібного роду порушення? Я, наприклад, не бачив навіть, аби хтось з поліцейських бодай наближався до тих, хто нехтує правилами, наражаючи на небезпеку як себе, так й учасників дорожнього руху, передусім пішоходів. В райвідділку поліції, дивлячись на цю проблему крізь пальці, вважають її другорядною. То які ж проблеми на першому плані у наших доблесних охоронців правопорядку? Може, спрямовують вони всі свої сили на повне викоренення наркоманії, крадіжок, інших злочинів? Ні, щось не помітно цього, панове.

Роблять вигляд, що подібного роду порушення їх не стосуються, й відповідальні працівники цілої низки установ, котрі відповідають за роботу з молоддю, зокрема й шкільною. А саме їм належало б організувати для підлітків цікавий літній відпочинок з різноманітними екскурсіями, в яких можна було використати й велосипеди та скутери, як це вже тривалий час ведеться в деяких школах сусідніх районів. Чому б, скажімо, не вивчити й використати досвід Вікнинської школи, що на Катеринопільщині, учні якої донедавна щорічно здійснювали екскурсії на велосипедах по рідному краю?

Немає таких вказівок «згори», скажете? Щось подібне можуть сказати і в міській раді, біля будівлі якої у вечірній час підлітки такі фортелі на велосипедах і «мотиках» витинають, що куди там професійним циркачам братися!

Виділити б та обладнати їм для цього окреме постійне місце. Та не доходять ні у батьків міста, ні в інших, наділених високими повноваженнями можновладців, до цього руки. От і виходить, як у відомій приказці: куди не кинь – всюди клин…

Василь ЯВОРСЬКИЙ