Багатодітна мама на Лисянщині організувала табір для дітей

«Мати трьох дітей – це вже спецназ, а в мене їх четверо. Ще десяток-другий – не проблема. Раду дам усім», – Світлана Гребеннікова з властивим їй гумором говорить про свій власний проект літнього відпочинку дітей, який, попри армію скептиків вона вперто втілює в життя. На власному ентузіазмі, без підтримки спонсорів, але з величезною вірою в те, що все вийде, і в її таборі «Щасливі діти» всі такими й почуватимуться.

Світлана, донедавна начальник районного управління Держпроспоживслужби, перебуває в декретній відпустці з дев’ятимісячною Іринкою, ще троє дітей на канікулах залишені самі на себе. Відправити їх у дитячий табір у родини ні коштів, ні можливостей немає. Подібна ситуація і у її родичів, знайомих. От і виникла в багатодітної мами ідея організувати їх відпочинок, зайняти чимось корисним, власними силами. Створила в соціальних мережах групу «Щасливі діти», пояснила свій задум, попросила підтримки у людей. Однодумці знайшлися, повірили у, здавалось би, шалену ідею. І виявилося, що нічого неможливого немає.

– Наш табір “Щасливі діти” почав роботу 15 липня на території районного стадіону, плануємо працювати до 9 серпня, – розповідає Світлана, – Це місце вибрали не випадково: тут просторо, спортивні тренажери, майданчик для міні-футболу, і головне – далеко від дороги. Словом, суцільний позитив. Головним задумом у мене було залучити діток до колективних ігор на природі, і не лише спортивних, а й пізнавальних, розвиваючих. Шукаю в інтернеті, придумую, щось підказують батьки дітей. А ще квести, майстер-класи, знайомства з цікавими людьми, уроки англійської мови…

Щодня в таборі Світлани Гребеннікової буває до 20 дітей різних вікових категорій. Якщо точніше, каже вона, від 9 місяців до 15 років, маючи на увазі своїх доньок Іринку і Наталю. Молодша більше в мами на руках, що, втім, зовсім не заважає їй брати участь у всіх іграх, а старша – перша помічниця, допомагає втілювати в життя всі мамині ідеї. А вони сипляться в молодої жінки як з рога достатку. Їй самій, як дитині, все цікаво спробувати, змінити, зробити те, що ніхто ще не робив. Тому й тягнуться до неї таборяни, і поруч з нею почуваються справді щасливими. Бо хто ще як не тьотя Світлана може забрати їх усіх у свої старенькі «Жигулі» і повезти на пляж, або на екскурсію до екзотичного лісу лисянського підприємця-чарівника Валерія Науменка, де ростуть і тюльпанове дерево, і магнолія, і спірея… І все це – безкоштовно. Світлана шукає спонсорів, але поки що безуспішно. «Щастя не в грошах, аби були щасливі діти», – оптимістично реагує. Щасливі не вірять у дива, вони їх творять власними руками.

Олександр ЩЕРБАТЮК