^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
02.06.2019 12:27
5451 переглядів
0 коментарів
''А що наші звенигородські чиновники робили, коли лікар крав народний скарб?''

У своєму листі до редакції нашої газети юні краєзнавці Рижанівської школи запитують, де можна побачити скарби, виявлені при дослідженні великого Рижанівського кургана у 1888 році та вже пізніше, у 90-х роках двадцятого століття.

«Історичні журнали повідомляють, що там було дуже багато прикрас, зброї й посуду, виготовлених з коштовних металів, у тому числі зі скіфського золота. Проте у районному та обласному музеях навіть глиняних речей з кургану, який знаходиться на наших землях, немає. Де ж можна побачити хоч частинку тих скарбів?» - запитують вони.

Перш, ніж відповісти на це запитання, варто дізнатися, хто і яким чином досліджував курган. Й тут так чи інакше натрапляємо на прізвище Юліана Талька-Гринцевича – антрополога й етнографа, професора Краківського університету. Після закінчення навчання у Київському університеті, він впродовж 1878-1882 років працював у Звенигородці лікарем та займався водночас дослідницькою працею. Звернувши увагу на скіфські кургани, що височіли за кілька верст від села Рижанівки, він і вирішив їх дослідити. Оскільки кургани – два великі та близько двох десятків малих - знаходилися на землях, що належали його двоюрідному братові, цьому ніхто не міг завадити. Селяни, яких найняв Талько-Гринцевич, перекопали навхрест один з більших курганів, проте скарбів там не знайшли, тож розкопки через декілька тижнів припинили.

Через декілька років весняні води розмили розкопані траншеї і над невиявленою до цього катакомбою провалився грунт. Місцеві селяни почали знаходити тут різні золоті речі, які продавали гендлярам. Талькові-Гринцевичу вдалося перехопити декілька грецьких амфор й золотих діадем і завезти їх до Кракова. Знахідки викликали справжній ажіотаж у тамтешній академії мистецтв, звідки хутко було відряджено до Звенигородського повіту археолога Готфрида Оссовського. Разом з Тальком-Гринцевичем вони й взялися за подальше вивчення кургану.

Характерно, що тодішня звенигородська влада нічого не знала про розкопки. І це тоді, коли у кургані було знайдено 488 предметів, у тому числі 448 - зі скіфського золота. Про них через багато років потому напише у своїй книзі «З прожитих літ» Юліан Талько-Гринцевич.

Все віднайдене у кургані, потрапило до Кракова. Без будь-яких проблем. Дізнавшись про це, газета «Киевлянин» опублікувала фейлетон, у якому були такі ось рядки: «А що наші звенигородські чиновники робили, коли лікар крав народний скарб? – У карти грали, горілочку попивали, а поліція спала».

Оскільки йшлося про великі цінності, на виступ газети зреагував київський губернатор. Розпочався судовий процес, який тривав майже два роки. Та закінчився він нічим, оскільки справу закрив граф Олексій Бобринський.

Проте пристрасті довкола кургану значно стримували апетити новоявлених дослідників і значна частина його тривалий час залишалася не розкопаною. Лише у 1995-96 роках дослідження завершила спільна українсько-польська експедиція. Під насипом кургану відкрили дві могили у вигляді глибоких катакомб із входами та підземними камерами. У них знаходилися останки чоловіка, ймовірно скіфського вождя та молодої жінки, ймовірно жриці. Біля обох були поховання слуг. Тодішні газети повідомляли й про знайдені в могилах особисті прикраси скіфської еліти, виконані з коштовних металів, велику кількість посуду, зокрема грецькі амфори, скіфські казани, срібні келихи, виконані у так званому скіфському звіриному стилі та прикрашені сценами поєдинків тварин, значну кількість зброї.

Але ні тоді, ні пізніше, ніхто й словом не згадав, куди ж поділися ті знахідки, які, окрім всього іншого, мають велику історичну цінність. На запити автора цих рядків зі столичних музеїв втішної звістки не надходило. А науковці інституту археології НАНУ лише розводять руками. Тож висновки напрошуються самі собою.

Михайло НЕЧАЙ

Читайте також: У Моринському НВК мають власну пасіку і мед