^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
21.05.2019 18:59
1838 переглядів
0 коментарів
''Негодою міст знесло, скоро не лише проїхати, а й пройти буде не сила''

Кореспонденти нашої газети побували селі Лоташеве, що знаходиться на межі Тальнівського району за 22 кілометри від райцентру. Дуже дивно, але дорогою до села та й у самому населеному пункті практично не зустрічалися авто, лише гужовий транспорт, мотоциклісти, велосипедисти та трактори. Місцеві кажуть, що доїхати у райцентр можна у базарні дні: вівторок, п’ятницю, неділю за 34 гривні в одну сторону. В інші дні потрапити у Тальне можна лише власним транспортом або на таксі.

Першою у центрі села зустрічаємо 72-річну бабцю, яка вийшла зателефонувати до дочки, бо у неї у дворі Київстар «не ловить», лише тут, біля пам’ятника. Згодом з магазину виходить до гурту ще її сусідка, теж пенсіонерка.

Запитуємо:- Як вам тут живеться?

Наперебій відповідають: -Хіба це життя, ми виживаємо. Слава Богу, що маємо городи, то все своє вирощуємо, так і живемо. На 1,5 тисячі гривень пенсії й 2 тони зерна на пай, що дає орендар за 3 гектари землі, не дуже розженешся. Ще треба і курку, й качку, й поросятко якесь вигодувати. Грішми теж можеш забрати за пай. Та все одно мало дають. А проблем, то їх у селі вистачає. От у минулому році негодою міст знесло, скоро не лише проїхати, а й пройти буде не сила. Ще проблема, що багато молодих людей, навіть жінки, люблять у чарку заглянути. Про дітей зовсім не думають.

Дорогою проходять школярі. Вітаються. Це 4-класники, ідуть на екскурсію до ГЕСу. Прямуємо за ними, бо саме там, у колишньому приміщенні ГЕСу знаходиться Лоташівська сільська рада, що обслуговує два села – Лоташеве й Піщана. Сільського голови на місці не застаємо. Секретар сільської ради Галина Самогородська з кимось розмовляє по телефону, теж у дворі. Скаржиться, що у приміщенні Київстар «не ловить». Отже, проблеми зі зв’язком у селі серйозні. Заходимо всередину. Приміщення ошатне, недавно відремонтоване, із сучасною системою опалення. Тут працює 6 чоловік. Схоже, нам тут не дуже раді, та все ж дізнаємося, що у сільській раді зареєстровано 587 жителів. Серед них працездатного населення - 478 осіб , пенсіонерів -177, дітей до 17 років -108.

Місцеві в основному працюють у приватного підприємця Леоніда Швеця( ПСП «Сяйво»). Саме він є найбільшим орендарем у селі – обробляє 165 гектарів державної землі, сплачуючи 1670 – 1686 гривень за 1гектар ріллі у залежності від договору. Крім зернових, вирощує полуницю. Збирати ягоду допомагають селяни з навколишніх сіл. Багато людей з Луківки та Пальчика( це сусідній Катеринопільський район) працюють на молочних фермах підприємства.

Місцеве ТОВ «Ранок», яким керує Василь Поліщук, тримає 69,15 гектарів землі у межах Лоташівської сільської ради (за 1 га сплачує 1665-1686 грн орендної плати), вирощує зернові й технічні культури.

Михайло Савченко ТОВ Агрофірма «Корсунь» наповнює теж місцевий бюджет, сплачуючи 3184 гривні за один гектар ріллі. Усього орендує 159, 55га .

Успішними є два фермерських господарства: «Рудневе» (Руслан Руденко) та «Грушеве»(Іван Підгрушний). Перше має в обробітку 110,96 гектарів землі і платить до сільської казни від 760 до 1791 гривні за один гектар. Інше фермерське господарство обробляє 51 гектар землі, сплачуючи 1530-1791гривень орендної плати. Крім державної землі, господарства орендують громадські паї 33 земельні ділянки (79 гектарів) обробляють одноосібники, сплачуючи від 427 до 1465гривень за один пай. Бюджет села – 2 мільйони 541тисяча гривень.

Це дозволяє утримувати два ФАПи, НВК, будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, двох соцпрацівників. Село виглядає чистим та прибраним, це тому що сміття централізовано збирають і вивозять на сміттєзвалище. Люди вже звикли й останнього четверга місяця виставляють біля дворів мішки з твердими відходами. Усі 9 вулиць та 2 провулки асфальтовані, полатані, вночі освітлюються. На очі трапляються таблички з вулицею Леніна. А от міст, рух яким стає дедалі не безпечнішим, хвилює місцевих найбільше.

-Це дорога не наша, а обласного значення. У цьому році ми виготовили проектно-кошторисну документацію, за якою на відновлення дороги необхідно близько півмільйона гривень. У нас таких грошей, звісно, немає, тому нам пообіцяли на умовах співфінансування з обласного бюджету міст полагодити, - розповідає секретар Галина Самогородська.

До послуг селян два ФАПи - у Лоташевому й Піщаній – та один фельдшер. Медичну сестру й санітарку скоротили в умовах оптимізації медичних закладів.

У дуже мальовничому місці знаходиться школа - дев’ятирічка й дитсадок (Піщанський НВК), у якому навчається 39 учнів та 16 дошкільнят. Основне приміщення школи, збудоване у 1963 році, потребує ремонту. Минулого року силами орендарів зробили ремонт їдальні вартістю 160 тисяч гривень. У цьому році планують перекрити дах. Їдальня й дитячий садок ізольовані від основного приміщення. Опалення пічне та електричне.

У школу нас пускають неохоче. Коли заходимо, стає зрозуміло чому. У самісінькому фойє здоровенна руда пляма на стелі – тече дах, напевне. Стіни та груби облуплені. Спортзал не отоплюється, у ньому стоїть важкий запах цвілі. Від туалетів, які, треба віддати належне, збудовані у приміщенні, також тхне. Та найбільше вражає те, як дирекція підготувала першачкам клас для занять, за стандартами Нової української школи. По-перше, парти, їх купили ще коли відкривали школу, й за ними навчалися бабусі й дідусі першокласників. Крім того, що вони старі, ще й не підходять за розмірами молодшим школярам. А килимок, на якому діти мали б гратися, так звана зона релаксації, більше схожий на стару й обірвану ганчірку. Мабуть, теж орендарі не догледіли. Замість парт у школу закупили планшети, - пояснює директор школи Олександр Польовий. Який з них толк, якщо зв'язок у селі не найкращий?

Відповідальність за створення навчального простору й умови для дітей у Новій українській школі покладено на місцеву владу. Не соромно вам, наші чиновники, за такий клас! Зате зарплата у сільського голови Сергія Поліщука на четвертому місці у районі (за минулий рік отримав 221238 грн).

Окрасою села є дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, яку побудував Леонід Швець, освячена у серпні минулого року. Освячував відкриття храму Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Настоятеля ієрея Андрія Грищенка, з ініціативи якого й збудовано церкву, застаємо за роботою: косить газони.

Заняті ремонтом й культпрацівники. Завклубом Людмила Коротченко допомагає робочим, що закінчують ремонтувати сцену. Незабаром має прийти апаратура й обладнання, що замовила сільська рада для своєї культури. У селі є фольклорний колектив «Кумасі», що достойно представляє село на районній сцені. Одним словом, село живе. Як каже 83-річна жителька Лоташевого Явдоха Гунчак:

-Хто як може, так і живе: хто добре, хто не дуже, по своїй силі й можливостях…

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте також : Рейтинг зарплат секретарів сільських рад Тальнівського району за 2018 рік