^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
18.04.2019 14:02
1306 переглядів
0 коментарів
''Питайте у сусідів, може це вони накапостили?''

Ми заїхали в обезлюднілу Чеснівку на Лисянщині найбільш короткою дорогою до райцентру з боку Дашуківки, якою часто користуються місцеві жителі, і ледь на залишили колеса автівки у глибоких ковбанях, де мабуть і в спеку не висихає дощова вода. До речі, забігаючи наперед, вину за такий жахливий стан дороги не взяв на себе жоден з трьох орендарів земель, які нею регулярно користуються, і розбивають великотонажною технікою. Відмовка у всіх одна: «це не ми, питайте у сусідів, може це вони накапостили?». Та якщо дорогу ще можна якось поправити, то те, що ми побачили, звернувши у першу вулицю Чеснівки – вже ніколи. Власне, те, що колись називалося вулицею – ледь помітні у густих хащах чагарників осиротілі хатки. Одні ще міцні, добротні, інші, їх більшість – напіврозвалені, зі слідами мародерства. Купа цегли і сміття – на місці будинку, де народився Герой Радянського Союзу Євген Тищик, який загинув, визволяючи від нацистів Умань. На подвір’ях покинутих обійсть пишно квітує ряст. Ніхто вже не буде його топтати. Господарі пішли звідси назавжди. Одні – у потойбічний світ, інші – подалися в світи шукати кращої долі…

Споглядання запустіння, руйнації і безлюддя врешті починає гнітюче діяти на психіку, і хочеться швидше опинитися у іншій реальності. Аж ось і острівець життя – ошатна хатинка, у якій проживає одинока 78-літня Марія Мефодіївна Павленко. Жінка розповіла, що через хворобу погано бачить, тому не дивиться ні телевізора, ні газет не читає, ні на городі не порається. Допомагають діти, які навідуються з Лисянки, а самій, бідкається, не вижити. Пенсії не вистачає навіть на ліки. Та найбільше душить образа, що так несправедливо обійшлися з нею, розподіляючи земельні паї.

-Я з 14 років доїла корів на колгоспній фермі, більше 20 років працювала завідуючою сільським клубом. А паю не заслужила. Обіцяли начальники різних рангів, які заїжджали у село, зарадити моїй біді. Та видно то було так, для красного слівця, аби баба не набридала своїми проханням, - згадує жінка.

Центром села у Чеснівці вважається місце, де розташований клуб і магазин. Про існування останнього сьогодні нагадують лише цегляні уламки, а в колишньому осередку культури, який, до речі, був одним з кращих у районі, місцеві мешканці бувають лише під час виборчих кампаній та ще коли комусь вкрай потрібна невідкладна медична допомога. Тут під ФАП відведена невеличка кімната, де приймає хворих фельдшер з 43-літнім стажем Любов Юрченко. Вона добирається сюди то велосипедом, то молоковозом з сусідніх Хижинець. Знає хвороби кожного з 53 жителів без медичних карток, і намагається їх лікувати, виходячи з наявності препаратів і власного досвіду. Та й про це елементарне медичне обслуговування, каже, чеснівчанам доведеться з червня забути, бо планується закриття ФАПу.

Хто вільно почувається у селі, то це любителі легкої наживи. Влада далеко, а поліція навідується рідко, тож можна не ховаючись зняти бляху з якогось безхозного даху, виламати металеві частини з плити у покинутій хаті, обдерти мідну обшивку з пам’ятника загиблим на війні односельцям. Покарання ніякого, а заробити на пляшку оковитої можна без проблем і без претензій.

- Чеснівка, яка входить до Хижинської сільради, завжди славилися своїми талантами – самодіяльними співаками, поетами, - прокоментувала секретар сільської ради Тетяна Богун. – Жаль, що таке мальовниче і працьовите село на межі зникнення. Наймолодші жителі тут ті, кому за 50 років. Є, щоправда, один виняток – Ярослав Литвин, який навчається у 9 класі. Шкільний автобус за ним приїжджає персонально. Щочетверга сюди навідується і підприємець, який привозить продукти харчування. Та людина живе надією на краще. А вона як той ставок у центрі Чеснівки – міліє і висихає. Бо нікому нема до нього діла.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: ''Якщо так поминатимемо померлих, то скоро поминатимуть нашу землю''