^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
15.03.2019 10:12
877 переглядів
0 коментарів
''Важко працювати, коли одна гілка влади ставить палиці в колеса іншій''

Чомусь майже скрізь так повелося, що місцева влада не ладнає з районною. Ніби цілі однакові, завдання однакові (зробити життя регіону кращим), а по факту − продуктивна співпраця рідко виходить. От і селищний голова Катеринополя скаржиться, що замість співпраці з районним керівництвом, − суцільний конфлікт.

− Майже ні в чому не знаходжу підтримки. До мене, як у тій народній пісні, тільки вимоги: дай на освіту, дай на медицину, дай на терцентр, на все дай, а у результаті – ти ще й винен. Винен, якщо не дав (хоч це й не наша стаття видатків), і винен, якщо дав, бо тоді недовиконав селищний план соціально-економічного розвитку. Обов’язково покритикують у місцевій пресі або на сайті адміністрації: «План не виконано, селищна рада погано працює». І байдуже, що районний бюджет «з’їв» левову частку наших грошей, - говорить Гегедош.

− А вам якісь кошти виділяють із райбюджету?

−З 2014 року розмір субвенції, що дає район на утримання двох наших садочків, зменшився у 1,5 мільйона гривень. Наразі при потребі 6,5 мільйонів нам дадуть трохи більше 500 тисяч. Ще в минулому році це було понад 800 тисяч, а в позаминулому – 1 мільйон 400тисяч. Тобто фінансування дошкільних навчальних закладів майже 100% перекладено на плечі місцевого бюджету. Отже, про бюджет розвитку можна забути. Розвиватися нам практично немає з чого.

− А скільки субвенцій Ви зазвичай передаєте на районний бюджет?

− Суми різні. У 2017 році це 253 тисячі гривень (108тисяч – на відділ освіти, 20тисяч – терцентру, 30тисяч – музичній школі, 20тисяч – райраді, 48тисяч – лікарні, 27тисяч – на підтримку районних програм), а в 2018 – 20,3 тисячі гривень (16,3тисяч – на лікарню, 4тисячі – на програму «Рятування людей на воді»). Окрім того, в минулому (2018-му) році ми оплатили послуги за енергоносії (150 тисяч гривень) відділу освіти. А також у 2017 перерахували 48,6 тисячі гривень матеріальної допомоги, у 2018 – 126,5 тисяч гривень (у тому числі на придбання житла атовцю).

− Проблема лише в коштах?

− Та ні! Не відчуваю підтримки, взаєморозуміння. От, скажімо, прийшли ми в адміністрацію, просимо: «Допоможіть нам створити громаду, адже щороку ми втрачаємо значні преференції, кошти». Відповідь: «Створюйте, юридично ми вам допоможемо, а фізично – вибачайте». Дивна позиція, адже саме адміністрація має бути зацікавленою у створенні ОТГ, це її компетенція – втілювати державну політику.

Інше: звернулися ми до них, аби разом направити народним депутатам запити про залучення інвестицій у нашу місцевість. Відмова! Зате критикувати мене, що неякісно зробив ремонт даху садочка «Казка» − завжди, будь ласка. Вони що експерти з будівництва? Більше того, за ініціативи зверху, відкрили кримінальне провадження про відмивання коштів на цьому ремонті. Цікаво, як це можливо, коли за проектом, який пройшов експертизу, ми мали витратити 1 мільйон 200 тисяч, а по факту вклалися у 980 тисяч? Звідки красти?

Ще й досі тягнеться справа по хаті Бориса Жоломка, на яку в 2016-му було виділено кошти з селищного бюджету . Пред’явити нам нічого не можуть, строк цим провадженням давно сплив, але закривати їх теж не закривають.

−Якось Ви анонсували, що зробите дитячий майданчик біля багатоповерхівок, що над ставком. На якому етапі цей проект?

− За нашим запитом у 2018 році кошти на нього були виділені, це близько 200 тисяч, але за процедурою потрапили у райбюджет, звідти їх мали передати нам, але на всі наші звернення, так і не передали. Сказали, що зроблять майданчик у 2-ій школі. Досі не знаю, чи зробили.(У другій школі під осінь відкрили тренажерну площадку – «НД») Але нас підвели, бо ми обіцяли людям, що майданчик буде біля багатоповерхівок. Після цього могло зникнути будь-яке бажання працювати над залученням інвестицій, але ми не здаємось. Ось знову надіслали одному нардепу проект, щоб допоміг віднайти кошти на фінансування генерального плану селища та тротуарів на вулиці Сергія Єфремова.

−В Інтернеті недавно у чергове розгорівся скандал, коли буде відремонтовано погруддя Шевченка. Що заважає Вам як селищному голові вирішити це питання?

− У нас щороку селищні депутати формують список питань, які потрібно вирішити. Усі вони потрапляють до плану соціально-економічного розвитку. Це питання теж туди включено. Але, на жаль, коли заходить мова про виділення коштів на його втілення, не вистачає голосів. Наші народні обранці часто віддають перевагу вирішенню проблем району, а не селища. Дуже важко працювати з депутатським корпусом, де більшість депутатів підконтрольні. Не мені, звісно.

− А як працює місцевий центр стерилізації безпритульних тварин? Зараз це дуже актуальна тема у зв’язку з весною.

− Я дуже хотів, щоб цей Центр працював. Навіть власні кошти в нього вкладав. На жаль, та сама історія. Усе було готово, зроблено. Виконком погодив його відкриття, а депутати селищної ради – ні. Депутати з підконтрольної більшості злякалися собачих бліх, які, буцімто, з підвалу полізуть по всьому готелю. Дуже важко працювати, коли одна гілка влади ставить палиці в колеса іншій. Замість того, щоб щось будувати, відкривати, ми топчемося на місці. Це не мій формат. Я хочу рухатися вперед, робити щось корисне. Для цього, власне, і балотувався. Якби я хотів збагачуватись, як мені це часто приписують, то зосередився б на бізнесі, а не шукав би собі проблем на голову. Дуже сподіваюсь, що коли створять громаду, ці кулуарні війни припиняться і я як її майбутній очільник буду зосереджений виключно на роботі, а не на боротьбі з вищим керівництвом.

− Щодо комунгоспу: з’ясували, через що збитковість на 450 тисяч?

− Ні. Оскільки керівник підприємства був у відпустці (яку він погодив, ще до нашої спроби здійснити аналіз-аудит), а після повернення з неї – пішов на лікарняний.

− Вам часто закидають, що всі Ваші біди від того, що Ви некоректно ставитесь до голови райдержадміністрації Ольги Ніколенко. Буцімто дозволяєте навіть вживати в її присутності круті слівця. Це так?

− Це перебільшення. У мене немає упереджень до Ольги Петрівни як людини. Усі наші непорозуміння – виключно в робочій площині. Я можу дискутувати з нею, наполягати, аби мене вислухали, стояти на своєму, але нічого поганого я в душу не пускаю. За будь-яких обставин треба залишатись людьми. Посади колись відійдуть, а нам ще жити в одному селищі, - каже Іван Гегедош.

Анатолій ГЕРАСИМЕНКО

Читайте також: Іван Гегедош взявся за перевірку діяльності комунгоспу