^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
07.03.2019 12:49
172 переглядів
0 коментарів
''До Шевченка треба підростати, а не заганяти його в бузину''

Відомий український літератор, професор, уродженець села Гуляйполе, що на Катеринопільщині, Михайло Наєнко виступив із різкою критикою епатажної виставки, що відбулась недавно на одній із станції Київського метрополітену – шаржованих портретів Шевченка авторства Олександра Грехова. «Глядачі висловлюються про цю виставку по-різному. Мені здається, що це – гріховна справа (прізвище автора – Грехов), – зауважує Михайло Кузьмович і згодом продовжує, – Шевченко – це не те, що читають-не читають, а чим живуть. Він не потребує іконності, бо сам ікона. Забери таку ікону – Міцкевича (скажімо), поляки тебе на шматки розірвуть. Грузини за Руставелі просто викинуть у вікно і скажуть, що так і було. Шевченко – для всіх і таким залишиться назавжди.

Я не демагог, але йому в світі (у 35-ти країнах) поставлено більше пам'ятників, ніж усім іншим поетам світу разом узятим». «Мальовидло – воно і є мальовидло», – підсумовує критик свої роздуми над виставкою.

Тим часом, його опоненти стверджують, буцімто для сучасного молодого покоління Шевченка треба модернізувати та деканонізувати, що й зробив, власне, Грехов, зобразивши поета в образі Фріди Кало, Джека Горобця, Людини-павука, Дарта Вейдера та інших образів поп-культури.

Заключне слово в цій дискусії поставив націоналіст із Вінниці Юрій Павленко на прізвисько Хорт, який порізав ножем виставку Грехова. «Дегенерати геть втратили відчуття реальності, – написав він на своїй сторінці у «Фейсбук». – На одному з зображень Шевченка стилізовано під коханку Лейби Троцького – Фріду Кало. Тут він вурдалак, як у Бузини, і алкоголік і навіть з гаслом «Секс, Наркотики, Рок-н-рол». Все це названо «Квантовий стрибок Шевченка…»

– Думаю, ця епатажна виставка не так про Шевченка, як про Грехова. По суті, він себе зобразив, свої претензії, комплекси, світосприйняття. Кожне полотно – фотографія художника, можливо глибша й правдивіша, ніж та, що зроблена фотоапаратом, бо фотоапарат передає тіло (матерію), а полотно – душу. Тому не варто особливо панікувати. Шевченка пам’ятатимуть за його творчістю, а Грехова – за його. Перший уже давно зайняв своє місце в історії, а от другого навряд чи через півроку згадають, – прокоментувала нашому виданню мистецтвознавець Віра Корнійчук.

Нагадаємо, сам Михайло Наєнко у квітні минулого року в своєму рідному селі Гуляйполе встановив пам’ятник маленькому Тарасику, який, за гіпотезою літератора, мандрував тут із батьком, ідучи в Крим по сіль.

– Я перевірив усі Гуляйполя, – зауважив Михайло Кузьмович на відкритті. – І всі Тікичі. Тільки тут малий поет разом із батьком могли перейти Тікич убрід і піти на Єлисаветград, а потім Крим. Йому тоді було близько 10 років, бо в 11 він осиротів, батько помер. Давайте все зробимо, аби ми були гідні його. Цей пам’ятний знак має стати нам нагадуванням, чиїх батьків ми діти.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: 21 листопада нашому відомому землякові Михайлу Наєнку виповнилось вісімдесят