^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
28.02.2019 16:36
908 переглядів
0 коментарів
''Згадую, як у село навідались братки, вивезли мене до лісу''

Ця історія, яка почалася 18 років тому, з кримінально-детективним сюжетом і незгасною вірою в торжество справедливості, могла б уже давно завершитися саме на оптимістичній ноті. І не було б безсонних ночей у її основного персонажа Павла Бондаренка, колишнього будівельника і директора агропідприємства, і нервових зривів у його дружини Віри Василівни. Та й у їх Шестеринцях запанували б мир і злагода між людьми. Якби свого часу Феміда стала на бік обділених селян, якби вдалося одним махом розрубати гордіїв вузол протиріч, якби не оте вічне сковородівське: «Кожен хто вищий – нижчого гне. Дужчий безсильного давить і жме…»

Павлу Петровичу не хотілося бути безсильним і слабким усі ці роки, тому він не опускав рук, збирав документи, свідчення, стукав у двері владних кабінетів. І не втрачав віри, що одного дня таки святкуватиме перемогу.

- А «воюю» я не за своє, за громадське майно, – розповів чоловік. – Багато хто на моєму місці вже давно б занепав духом, не псував собі життя і не наражав на небезпеку свою сім’ю. Бо таки через мою непоступливість їй дісталося найбільше. Почалися неприємності, коли наприкінці 90-их я очолив СТОВ імені 1-го Травня у Шестеринцях. Однієї ночі в хату проникли невідомі в чорних масках, з бітами в руках. Нас, напівсонних, з дружиною і донькою швидко зв’язали і почали перевертати все в кімнатах, шукаючи грошей. Щоб дізнатися, де вони лежать, бандити піддали нас з дружиною тортурам, доньку ми ублагали не чіпати. Минуло небагато часу, як у село знову навідалися «братки», вивезли мене до лісу і почали вибивати борги, котрі лишилися в господарстві від попереднього керівника. Якимсь дивом і тоді залишився в живих. І відразу ж придбав мисливський карабін, щоб давати відсіч нападникам. А як ще захиститися? Та у цьому наші правоохоронні органи знайшли кримінал – підкинули, я так думаю, бойові патрони, завели справу. Бо не ділився громадським добром…

А потім почалося розпаювання, або, як каже Павло Петрович, грабіж серед білого дня. Не треба й «братків» наймати. Знайшлася серед своїх односельців купка спритників-аферистів, які роздерибанили колись одне з кращих господарств у районі, посіяли зерна підозри і ворожнечі між людьми. Шестеринчани одержали на руки майнові сертифікати, які при розпаюванні мали бути забезпечені майном. Однак ті папірці з печатками сьогодні нічого не варті. Їх власникам шукати рухоме майно нереально, бо воно вже порізане на брухт або зникло в невідомому напрямку. Вже не врятувати і нерухоме: тваринницькі приміщення, тік, лазню, гаражі.

- Де ділося наше майно і кому воно було незаконно продане? Це не так важко, при бажанні, встановити, - розмірковує Павло Петрович. - Я багато років намагаюсь встановити істину і справедливість. Мене в цьому підтримує багато людей. Ось нещодавно на наше прохання в селі побував заступник голови Лисянської ОТГ, куди нещодавно увійшла і шестеринська громада, Микола Бондаренко, який пообіцяв свою допомогу. Потрібно провести інвентаризацію, встановити, що було незаконно продано, і що є в наявності. Якщо потрібно, звернемось до правоохоронних органів, суду. Для нас прикладом є власники майнових паїв з Погибляка, Будищ, які добилися, щоб громадське майно було справедливо розподілене між людьми, і ніхто на цьому не нагрів руки.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Селяни збунтувалися проти земельного дерибану