^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
21.02.2019 7:51
6025 переглядів
0 коментарів
Катеринопільщина попрощалась із Сергієм Данілейченком

20 лютого Катеринопільщина прощалась із загиблим Героєм Сергієм Данілейченком. Церемонія прощання відбувалась у Вербовці біля старенької бабусиної хатини, що перейшла Сергію у спадок.

З самісінького ранку до цього обійстя сходились люди – друзі, родичі, побратими, односельці. Приїхали делегації також із навколишніх міст та сіл – Катеринополя, Єрок, Мокрої Калигірки, Ватутіного, Шостакового, Бродецького, Тальянків тощо. Односельці зустрічали воїна ще напередодні – 19 лютого.

Сергій зібрав у себе на порозі близько тисячі людей. Мало хто міг стримати сльози, плакали і жінки, й чоловіки і, навіть, бойові побратими. Ворожа куля відібрала молоде життя, перекресливши його надії облаштувати свій дім, одружитися, народити та виховати дітей.

Заупокійну службу правив отець Дмитро з Мокрої Калигірки, священик Православної церкви України. Проводжав воїна в останню путь також духовий оркестр.

Увесь шлях до кладовища люди скандували: «Герою України Сергію слава!» На цвинтарі траурну церемонію відкрила голова Вербовецької сільради Валентина Кравцова, яка коротко переповіла біографію Героя.

− Сьогодні трагічний день в історії нашого села, − розпочала виступ Валентина Миколаївна. − Ми прощаємось із нашим відважним, мужнім воїном, старшим солдатом 108-го батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Данілейченком Сергієм Павловичем. Усього 28 років судилось йому прожити. Його життя сповнене важких випробувань та нелегкої долі, жорстокої смерті. Народився Сергій Павлович 25 грудня 1990 року у нашому селі. Тут пройшло його нелегке дитинство, 2-річною дитиною він залишився без батька, який трагічно передчасно загинув. У 13 років залишився без піклування матері. Єдиною підтримкою й опорою для нього була бабуся, яка найбільше переживала за свою кровиночку, піклувалась, підтримувала його, давала йому справжню турботу, але, на жаль, недовго. Хлопцю-підлітку довелося брати на свої юні плечі тяжку ношу: турботу та догляд за тяжкохворою бабусею, яка невдовзі померла. Єдиною підтримкою на той час для 16-річного хлопчика залишились старші дві сестри та брат. Після закінчення нашої 9-річної Вербовецької школи Сергій навчався у Тальянківському державному аграрному коледжі, здобув спеціальність механіка. Коли в травні 2015 року постало питання йти на строкову службу до армії, Сергійко, не вагаючись, пішов виконувати свій військовий обов’язок, а згодом підписав контракт. Приїжджаючи у відпустку до свого будиночку, який залишився у спадок від бабусі, розпочинав робити ремонт, ділився з друзями планами, хотів облаштувати його якнайкраще, щоб після повернення з війни в цьому теплому і затишному домі зустрічати друзів, мати власну сім’ю, діток, радіти життю. Очікував, що доля змилується над ним і в його житті більше не буде горя, болю, тривоги та смутку. Але, на жаль, снайперська куля в одну мить обірвала молоде життя. Ця війна, клята війна, перекреслила всі його мрії. Шановні односельчани, нам з вами є ким пишатися, ми низько схиляємо голови, вклоняємось перед молодим бійцем, що загинув за нашу з вами честь і свободу, мир та спокій. Спи спокійно, солдате, нехай рідна земля буде тобі пухом, а вічна пам'ять залишиться в серцях рідних, друзів та односельців!

Виступив на траурній церемонії також голова Катеринопільської районної ради, атовець Віталій Верета.

− Шановні рідні, друзі, знайомі, − звернувся Віталій Іванович, − хочу від імені депутатського корпусу, від імені районної державної адміністрації передати щирі співчуття у цій страшній втраті. Скоро буде 30 років, як наша держава здобула незалежність. Здобула її легко і безкровно, а зараз, на жаль, треба захищати цю незалежність. З Сергієм Павловичем я особисто знайомий не був, не довелося мені з ним ні на війні зустрітись, ні у мирному житті. Але я впевнений, що він був справжнім патріотом і справжнім захисником нашої Вітчизни. Ми повинні зберегти пам'ять про нього і запам’ятати, що він за Батьківщину віддав найцінніше – своє життя. Не хочеться черговими фразами висловлюватись, вибачайте, ком в горлі стоїть, довелося хоронити не одного свого товариша… Я надіюся, що ми все-таки здобудемо перемогу у цій війні і що більше не буде таких втрат. Слава Україні!

На останок взяв слово один із 13 побратимів, що приїхали провести в останню путь Сергія Данілейченка. Він сказав:

− Сергій був справжнім чоловіком, сміливим. Загинув він теж, як справжній чоловік, зі зброєю в руках. Це велика втрата для нас усіх: для взводу, роти, батальйону, бригади. Нам його бракуватиме як друга і як воїна. Знаю точно, що Сергій не хотів, щоб ми були зараз тут і сумували…За час служби він отримав три нагороди. На жаль, ідуть кращі. Нам дуже не вистачатиме Сергія …

12 березня 2018 року Сергій Данілейченко був нагороджений нагрудним знаком Міністра оборони України «За зразкову службу», який отримав за оборону та добросовісне виконання службових наказів при звільненні сіл Катеринівка та Новоолександрівка Луганської області. Його відзначено також нагрудним знаком і медаллю за службу в АТО.

Нагадаємо, Сергій Данілейченко загинув 16 лютого 2019 року внаслідок обстрілу поблизу Кримського (Новоайдарського району Луганської області) від кульового поранення в голову.

Вічна пам'ять і слава! Царство Небесне!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: 16 лютого загинув 28-річний Сергій Данілейченко із Катеринопільщини