^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
05.02.2019 18:50
2437 переглядів
0 коментарів
'' За ті гроші можна було придбати хорошу автівку, а я купив фотоапарат ''

Понад 5 років 32-річний Олег Каракуля, звичайний працівник нотаріальної контори з Тального, показує через об'єктив фотоапарату народження нових сімей, щирі емоції маленьких діток, грацію та витонченість тальнівчанок, посмішки та запал іменинників, красу простих речей, які не помічаємо. Змінюються роки, діти підростають, дорослі старіють, а фото залишається без змін.

-Сьогодні мені 40, а на фото у маминому альбомі задуваю всього 4 свічки, там ще й батько живий обіймає мене, бабуся сміється – облилась компотом. Усі щасливі і безтурботні. Зараз більшості немає в живих, лишаються лиш фотокартки як пам'ять. Тепер намагаюсь частіше фотографувати свята, дні народження у колі родини, - виходить з Олегового подвір'я чоловік у чорній шкіряній куртці, у руках тримає флешку з дитячими фото.

Раніше, коли так звані «мильниці» були рідкістю, Олег Каракуля малював абстракцію, роботів, трансформерів, портрети олівцями, ручками. Частину малюнків викидав у сміття, іншу – ховав до шафи. З першої офіційної зарплатні придбав собі найдешевшу «мильницю».

- Знімалось все підряд: і жуки, і квіти. Півміста на нього перефоткав. Свої робити скидав на місцевий сайт «Тальне інфо», людям подобалось, коментували. Фотоапарат позичав друзям, брав у ліс на посиденьки, ним знімали усі і все, - згадує свій перший досвід фотографування Каракуля.

Через кілька років, на власне весілля, не міг знайти фотографа, адже їх у місті на той час не було. Пропонували лише студійну зйомку з тих варіантів, де фотографували на документи. Тому подію відзняли на «мильницю» запрошені друзі. Після того, переглянувши фото, Каракуля вирішив придбати напівпрофесійний фотоапарт, щоб навчитись знімати якісні світлини з правильним освітленням і композицією.

-Як все стало гарно на знімках, розмитий фон, краса, бомба – усім подобається. Почав всерйоз фотографувати, друзі кликали познімати свята, дні народження, зустрічі випускників. Згодом звертались зовсім незнайомі люди, телефонували, приходили додому. Просили фотографувати весілля, а я й гадки не мав, скільки це коштує і як на цьому заробляють. Прийшов до мене якось хлопець, каже: «Хочу щоб ти знімав моє весілля». А я стою й не знаю, що йому відповісти, але погодився. Зараз, після 5 років практики і навчань, переглядаю ті фото і не знаю, як він ще досі зі мною говорить, - сміється фотограф. Додає: - Після свята прийшов додому з тремтячими руками, тиждень потому так і ходив, коли переглядав світлини. Як віддав флешку з фото, замовникам сподобалось, хоча я бачив свої недоліки. Працювати було над чим. Вирішив, коли люди мені пропонують гроші за роботу – маю їм віддавати серйозний результат. Після зйомки взяв за правило проглянути фото і проаналізувати, де можна було зробити краще. Де накосячив – наступного разу виправляюсь, - говорить.

Для того щоб знімати професійні фото, чоловік купив перший серйозний дороговартісний фотоапарат .

- Боявся сказати своїм батькам, друзям скільки він коштує. За ті гроші можна було придбати хорошу автівку, а я купив фотоапарат. Привіз його додому, почав знімати, здивувався, адже фото кращі не стали. Кнопки «шедевр» на цій дорогій штуці не було. Прийшлось самому шукати курси, тренінги, майстер-класи, спілкуватись з практиками із інших країн. У соцмережах пропонував безкоштовні зйомки, на цьому й навчався, виправляв помилки, вдосконалював техніку, - показує свої фотороботи.

Найбільше у Олега Каракулі весільних зйомок. Говорить, що на таких святах людей легше знімати, вони відкриті, емоційні, щасливі, радісні, а не втомлені та злі. На індивідуальних фотозйомках людям потрібен час, щоб відкритись, вивільнити свою енергію.

-Важливо перед фотосесією познайомитись з людьми, поспілкуватись, щоб мати уяву, кого зніматиму. Приїжджаю на ювілей, в усіх щирі емоції – кадри виходять крутими. Фото дивитимуться й через два роки, і з позитивом згадуватимуть той момент. На весіллі, наприклад, я з молодятами увесь день, зранку і допізна, аж поки не поїдуть додому, в середньому 10-12 годин на ногах. У більшості молодят це перші весілля. У мене ж це 20 в цьому році, вже розумію, на що слід звертати увагу, - акцентує чоловік. – У позаминулому році був на іноземному весіллі, таке колоритне. Тільки не розумів, про що говорять гості. Не знав, можна у цей момент посміхатись чи ні. Підходив до нареченого, просив перекласти українською, щоб знати, коли знімати, - згадує Каракуля.

На весіллі працюють з дружиною вдвох, він знімає, вона асистує. Віднедавна займається відеозйомкою у той час, як Олег фотографує. На роботу виїжджають разом, щоб підстрахувати одне одного. Завжди про всяк випадок беруть додатковий фотоапарат, акумулятори до нього та флешки. Поки працюють двійнят-першокласників залишають у дідуся та бабусі. Мають правило – не залишатись після фотозйомки на продовження бенкету. Близько опівночі їдуть додому.

- Їздимо у села знімати дні народження, хрестини, родини. Минулого року почали фотографувати школи та садочки, готуємось до випускного. Робота з людьми приносить насолоду. Колись пробував знімати конструктор на рекламну обкладинку – нудна робота. З радістю зробив би якісь бабусі фотосесію, але ніхто не замовляє. Більшість людей не розуміють фотомистецтва, говорять: «Навіщо ті фотосесії, адже людині достатньо три фото – на паспорт, на пенсійне і на пам'ятник», - каже Олег.

Фотографія – то друга робота, якою займається на вихідних, або у вільний час. Кадри редагує поночі, щоб встигнути віддати обіцяні світлини замовникам. Обов'язково після роботи спілкується з синами.

-Треба докласти багато зусиль, щоб від фотографування комах перейти до портрету. Люблю знімати маленьких діток, адже вони щирі, а фото показує справжню душу. Батьки, буває, дивуються: «Таким ми його ще не бачили, вдома він якийсь сумний, а на фото посміхається так мило, не має двох молочних зубів». Якщо дитина називає тебе на ти, вона тобі довіряє, відкривається, і кадри виходять надзвичайні. Після зйомки дають п'ять, посміхаються, у місті вітаються, впізнають, - згадує фотограф.

Розповідає, що найлегше працювати з дівчатами. Хлопці не замовляють власних фотосесій.

Олег Каракуля починав фотографувати, коли у місті не було з ким конкурувати. Далі планує розвиватись, збільшувати свій досвід. На своєму подвір'ї власноруч перебудовує стару літню кухню, планує облаштувати новеньку фотостудію у якій зможе знімати різдвяні та новорічні фотосесії, новонароджених діток та сім'ї.

Анна ДРАГУН

Читайте також: Талановита людина – талановита в усьому. Микола Крюк – художник, коваль, гуморист, ілюзіоніст, ще й козак нівроку