^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
30.01.2019 9:55
2842 переглядів
0 коментарів
Грабунок шкіл і школяриків по-тальнівському. Тирло, на якому тирять

25 січня на засіданні в білому домі прозвучало попередження «деяким ЗМІ», що коли вони «перекручуватимуть факти», то на них подадуть до суду. Так стало лячно-страшно, що аж затрусилися жижки і п’яти упріли.

Оскільки офіційний підконтрольний владі бюлетень до числа наляканих «деяких ЗМІ» не вписується, то «Поле честі» сприймає погрози безпосередньо на свою адресу. Більше того, ми вдруге беззастережно приймаємо виклик.

Перший раз ми прийняли виклик, коли В. Любомська через пресу закликала нас зробити спільну перевірку. Ми одразу погодилися й підтримали. Потім нагадували: коли ж нарешті почнемо разом перевіряти? Та голова райради здрефила і про власну пропозицію більше ні гу-гу. Отож треба ще подивитися, хто займається пустомельством.

В попередньому номері «Поля честі» згадувалося, як в Тальнівському районі вміють робити ґешефти за рахунок діток. Признатися, ми не тішилися ілюзіями, що зуміємо переконати білий дім діяти школам не на шкоду. Але й не чекали, що сама районна влада так блискавично швидко власноруч підтвердить вкрай сумне наше спостереження. Та видно, звичка прокручувати об’ємні оборудки пустила в Тальному настільки глибокі метастази, що вже тирять, ні на кого не озираючись.

Ну та перейдемо до останніх конкретних фактів. На відміну від голови райради, газета в кущі не полізе. Тому з величезним нетерпінням чекаємо на ваш судовий позов.

Так ось, буквально через кілька годин після виходу газети відділ освіти Тальнівської РДА бігом, поки історія не набрала широкого розголосу, підписав договір №213/19 з підприємцем Антоновим (вул. Карла Маркса, Христинівка) про постачання їдальням сільських шкіл Тальнівщини вершкового масла. Кількість цього продукту вражаюче солідна, 1300 кілограмів. Перше враження оптимістичне – нарешті заживемо, як кіт у маслі!

Друге враження зіпсувало на пні весь оптимізм. Це коли взнали про ціну, по якій за те масло в приватні руки потраплять бюджетні кошти. Виходить, комусь масло, а ось діткам – котячі сльози.

До підприємця з вулиці Карла Маркса особливих претензій у нас нема, адже багато хто пам’ятає класичну характеристику, дану тим самим Марксом капіталістам: де йдеться про прибутки, там зникають моральні бар’єри. Ну не стане ж підприємець продавати дешевше, коли йому за милу душу чи за гарні очі пропонують набагато вигіднішу ціну! А Тальне запропонувало йому ОПТОВУ ціну за вершкове масло по 198 гривень за кілограм. З отих самих бюджетних сум, яких зараз так не вистачає на потреби освіти.

Буквально того ж дня 25 січня, як в білому домі пролунала погроза на нашу адресу, ми одразу цікавимося, а яка ж ціна горопашного масла на звісному своєю дорожнечею тальнівському базарі? Якісне вершкове масло на ньому продають не по 198, а лише по 145 гривень за кілограм. Хто купує двісті грамів, хто триста, як дозволяє сімейний бюджет. Ось такого широкого купецького розмаху, який допускає наш білий дім, щедро розкидаючись бюджетними коштами, на базарі не побачиш.

Але ж 145 – це ж ціна роздрібна! А відділ освіти купує оптом. Тисячу триста кг. Тобто мав би заплатити ще на 20% дешевше. Це раз. Друге – на вул. Карла Маркса щось не помітно молокопереробного гіганта. Видно, підприємець сам купує масло в когось іншого і потім перепродує. З накруткою, звісно, собі не на збитки. Збитки дістаються тальнівській освіті.

А від третьої деталі вже не шок, а справжнє запаморочення. Це коли порівняли, а по чому купують масло для шкільних їдалень сусідні відділи освіти, що проводять оплату за продукт, а не за, з дозволу сказати, цікаві накрутки? Виявляється, де по 86 гривень за кілограмів, де трішечки більше. Видно, залежить від відстані доставки від виробника до споживача.

Отож наш білий дім на кожному кілограмі масла переплачує по 110 гривень з хвостиком! Множимо на 1300. Послухайте, це жах! Тільки на маслі 143 тисячі гривень з районного бюджету тю-тю! Немов коту під хвіст. Отому Мурчикові, що живе як у маслі.

А що, котові шикарно жити не заборониш.

У названому договорі №213/19 особливо смішний пункт 3.2. В ньому вказано, що покупець має право повернути продавцеві партію отриманої продукції, якщо її якість не відповідає вимогам, що підтверджено документально. Зверніть увагу, якщо діткам замість вершкового масла підсунуть, для прикладу, кокосовий ерзац чи взагалі щось важко перетравне, то продавець нехай забирає своє барахло, але при цьому ніякої відповідальності за брак він не понесе. Ну не передбачає смішний пункт її взагалі! А якщо відповідальності нуль, то тут як тут вискакує, немов Пилип з конопель, спокуса таки підсунути замість вершкового масла щось набагато дешевше. Текст документу складався лише в інтересах продавця (на цей раз христинівського, а чому не донецького?) і тих, хто з ним робить гендель. А інтереси діток всім до фені. Насамперед Тальнівській РДА.

З іншого боку вимагається документальне підтвердження браку. Дати його може спеціальна лабораторія. Це теоретично. Практично в межах досяжності незалежної лабораторії немає і вже ніхто не пригадує, коли у випадку підозри щодо сумнівної якості продукту такі аналізи робилися востаннє. Лабораторія мало того, що далеко, та ще й виставить круглу суму за послугу. При цьому навіть якщо брак підтвердиться, розкошелитися за лабораторні дослідження доведеться з районного бюджету, в якому при нинішніх марнотратниках на посадах і без того вітер свище. Нема в договорі пункту, що заплатить бракороб! І крайнього не знайдеш.

Ми тут так детально зупинилися лише на останньому, тобто найсвіжішому випадку. В цілому список продуктів для шкільних їдалень включає 67 позицій. І по кожній можна навести такий же дотошний аналіз. По КОЖНОМУ переплата, що не вписується в рамки здорового глузду. Та для 67 пунктів в жодній газеті місця не вистачить, це треба списати кілька томів. Колись ті томи напишуть, тільки вже не в пресу, а в кримінальну справу, все може статися. А сьогодні читачам і так картина ясна. Підкріпимо її лише іншими цікавими цифрами.

Борошно для шкіл згідно підписаного відділом освіти договору має обходитися бюджету в 15 грн. 50 коп. за І кг. Місцевий виробничник пропонує лише по 8,40 – 8,45 грн. борошно найвищої європейської якості, а якщо купувати оптом (освіта вроздріб не купує), то можна домовитися про скидку. Білий дім щедро переплачує ВДВОЄ більше. Сотні тисяч гривень тю-тю.

Фарш наші адміністратори купують для діток по 90 гривень. Базарна роздрібна ціна. Правда, в магазині, що через дорогу в критому ринку, можна купити ще на десятку дешевше. Але нехай і по 90. Одна малесенька різниця. На базарі скільки просять за кілограм. А відділ освіти по договору стільки платить за півкілограма. Переплачує ВДВІЧІ. Взагалі фарш для декого і так найбільш зручний товар – урвав собі частину, а замість м’ясива всипав намелених сухарів – і комар носа не підточить. Але щоб купувати його про 180 гривень, це вже треба мати ну дуже широку натуру. І звісно, платити не з власної кишені. Бажано з бюджету. Так що на фарші викидають все тому ж котові під хвіст ще понад 125 тисяч гривень.

Яблуко сорту чемпіон. Торік сади вродили гарно, фрукти не в дефіциті. В дефіциті лише совість у білому домі. Купує чемпіона оптом по чемпіонській ціні – 10 грн. 50 коп. за кілограм. Роздрібна ціна в АТБ на три гривні дешевше. У магазині В. Мельника, що в центрі Тального, такі ж яблука пропонуються по 5 гривень. Це вроздріб. Тальнівські садівники, як ось Маленко з Шаулихи, могли би забезпечити всіх дітей району прекрасними яблуками з великою економією для відділу освіти. Але білий дім 5 гривень не цікавлять. Якось несерйозно, не гонорово. Він вважає за доцільне платити в ДВА з лишком рази дорожче.

А ось на тропічних фруктах щось наші діячі фраєрнулися. Апельсини вони купують для дітей по 40 гривень за кілограм. Це коли в АТБ продають по 26 гривень. По прийнятій тальнівській практиці наші мали б платити вдвічі більше, тобто 52 гривні. А так переплачують лише в ПІВТОРА рази.

Куряче філе відділ освіти купує по 115 гривень. Ось не полінуйтеся, зайдіть поруч з білим домом у «Нашу рябу», аби переконатися, що там на чверть сотні продають дешевше таке ж філе. Це, нагадуємо, вроздріб. Оптова ціна дешевша десь на 20 відсотків.

На рибі хек проти інших відділів освіти тальнівський переплачує лише двадцятку за кожний кіло-грам. По району переплата складе всього-на-всього біля 120 тисяч гривень. Не той масштаб, не тальнівський, де звикли жбурляти запросто мільйон чи півтора все тому ж котові під згадане місце. Зате таких дрібніших позицій у списку продуктів понад сорок. Отак й вкупочці викачають додатково мільйончиків п’ять чи вісім, якщо не більше.

Платимо зайве по відділу освіти і за яйця – по 32 гривні за десяток. Удвічі дорожче ще не виходить. Тільки не варто забувати, що сонце повернуло на весну, як потеплішає, ціна на яйця впаде. Але не для тих, що купують для шкільних їдалень. Там така ціна, 3,20 за штуку, прописана незалежно від пори року. Отож навесні ми повернемося до звичної дворазової переплати.

На свинину встановлена договором ціна 140 гривень за кіло-грам. При цьому акуратно не згадують, за що саме, за вирізку, яка на тальнівському базарі не перевищує 130 грн. за 1 кг, чи за дешеве порібря. Можете не сумніватися, привозять по найдорожчій ціні найдешевше м’ясо. З якоюсь там десяткою на кілограмі не стануть навіть морочитися.

А знаєте, по чому в РДА купують для діток квашені огірки? Хоч стій, хоч падай – 59 гривень без 10 копійок за кілограм. Це коли в магазині корнішони в банках найвищого сорту, не товстіші за палець, продають по 40 гривень. Свіжі зелені огірки вдвічі дешевші.

Все-все, зупинимося, не станемо звалювати на голови читачів бухгалтерську піраміду, суп-роти якої усипальниця Хеопса – жалюгідний мізер. Досить уже сказаного. Вистачить з головою. Районний бюджет, не допускаючи марнотратства, цілком міг би уникнути нинішньої тотальної провальної картини з фінансуванням підпорядкованого РДА відділу освіти. Ще й залишилося б!

Сюди додаймо недавній грандіозний скандал, коли виявилося, що за газ для шкільних котелень треба платити ВДВІЧІ дорожче, ніж передбачалося первісним договором. Подвійна переплата, виявляється – це не вибірковий випадок, це система, яка глибоко вкоренилася в тальнівську практику. Як сказав звісний нардеп, «дуже хочеться попиляти бюджет». І чому б не попиляти, коли місцева влада таке не просто дозволяє, а дозволяє з широченним розмахом і розпростертими обіймами?

Всі оті договори підписувала керівник відділу освіти РДА Л. В. Коваль. Але ж ми надто прекрасно розуміємо, що не вона вирішує, як розподіляти фінансові потоки і хто має «виграти тендер». Вирішальний слово залишається за районною радою, яку сьогодні очолює В. О. Любомська, та за РДА, де до крісла голови прицілилася та ж Любомська. Лариса Вікторівна по своїй натурі і по її посаді не насмілиться стати поперек дороги напрацьованій схемі. На таке міг зважитися її попередник В. М. Синьогуб, за що негайно й опинився передчасно на пенсії. Тому Коваль білий дім повністю влаштовує.

Не сумніваємось, що по паперах тендер виглядає ідеально, хоч ікони з його творців малюй. Існує проте єдине «але». По своїй суті тендер покликаний, аби купувати товар по найвигіднішій ціні. А на тальнівській практиці виходить, що купляють по найдорожчій, вдвічі а то й більшій – вище названо дуже конкретні випадки. Не станемо поширювати досвід, як спритно відшити реальних конкурентів корупційному клану, але механізм, як пиляти бюджет, у тому числі й за рахунок діток, напрацьовано довершений і досі він діє без збоїв.

Читачу, поклавши руку на серце, ви ж не повірите, що коли оформляють астрономічні заготівельні ціни, тендер відбувся згідно з добрими намірами? І ми не повіримо. А ви повірите, що органі-затори подібних оборудок не мають за рахунок багатостраждального районного бюджету особисту зацікавленість? Нам також у подібне чомусь важко повірити.

От чи подібній практиці рано чи пізно покладуть край, сьогодні повірить далеко не кожний. Та гадаємо, доведена до краю економічна ситуація примусить вищі ешелони діяти рішуче хоча б тому, що іншого виходу в них не залишиться. Досі правоохоронні органи ігнорували виступи в пресі і щодо газопостачання, і щодо руху автобусів, і по школах. Ось тому заохочені прокурорською неповороткістю в білому домі заходилися розкидатися сотнями тисяч чи мільйонами. Та на цей раз, здається, їх підвело почуття міри. І тому тендерні оборудки викриють набагато раніше, ніж сподіваються на низах. Ось тоді дуже шкода буде того, хто ставив підписи під явно завищеними цінниками, в даному разі Л. В. Коваль. Це ж на неї в разі чого одразу навішають усіх собак, а що навішають, можна не сумніватися.

Реальний розпорядник, а сьогодні ним є В. О. Любомська, либонь, сподівається в гіршому випадку пройти лише як свідок. Як свого часу вона пройшла свідком по справі №690/443-14 в Маньківському районному суді (суддя І. Д. Калієвський), який за правопорушення фінансового характеру покарав тальнівського підприємця П. М. Кочмара, але його головбух обійшлася щиросердними свідченнями. Бухгалтерію у Кочмара вела В. О. Любомська!

Так що справді дуже шкода Ларису Вікторівну. Це ж взяти й отак по наївності влипнути!

Валентин ГОРДЄЄВ.

Р. S. При грандіозному марнотратстві на сільські школи точно коштів не вистачить і їх почнуть одна за одною опускати й закривати. Навіть цікаво: коли позакривають, то на чому тоді процвітатиме тальнівський дерибан? Але наші щось інше обов’язково знайдуть, вони такі.

Газета «Поле Честі», № 4, 30.01.2019