^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
20.01.2019 18:01
434 переглядів
0 коментарів
Рушник ''Катеринопільщина – край хліба, квітів і добра'' повернули в музей

14 грудня на свято Василя у Катеринопільський краєзнавчий музей повернули вишитий рушник – символ-оберіг району.

− У нас сьогодні подвійне свято, − повідомила того ж дня Галина Стойка, директор закладу. − Поліцейські повернули музею втрачений рушник «Катеринопільщина – край хліба, квітів і добра». Ми із співробітницею зайшли у місцевий відділок поліції, щоб поцікавитись ходом розшуку зниклого експонату, а слідчий показав на стіл: «Он там ваш рушник − забирайте!»

Звісно, новина приємна, але ми не поспішали радіти. Адже варто було пересвідчитись, що це саме той рушник, який рік тому зник із музейних фондів. Підтвердити це ми попросили одну із вишивальниць − Тетяну Дмитрову. Тетяна Василівна, відвідавши музей, інформацію підтвердила:

− Ходила. Дивилась. Так, це той рушник, що я вишивала з Катериною Дудар. Я його з-поміж тисячі впізнаю. Шкода, звісно, що на ньому з’явилися невеличкі плями, але, думаю, при сучасних засобах відбілювання, впоратися з ними не буде великою проблемою. Відперуться!

Користуючись нагодою, ми поцікавились у майстрині секретами творчості. Як довго тривала робота над цим рушником?

− Ми вишивали його, щоб представити район на одному з обласних свят, − розповідає Тетяна Василівна. − На жаль, нас суттєво обмежили в часі. Тож робили все швидко. То я вишивала, то Катя. Я одну сторону, вона – другу. По черзі, у кого з’являлась вільна хвилина. Адже Катя ще й працює у бібліотеці. Коли вона йшла на роботу, залишала мені. Впорались десь за тиждень. Багато часу, звісно, пішло на обдумування, ідею, адже цей рушник мав передати специфіку вишивки саме нашої місцевості та району.

− Що «закодовано» в цьому рушникові? Чи несе він якийсь потаємний смисл?

− Що ми там «закодували»? − перепитує вишивальниця. − Звісно, чаша, ваза – це достаток, добробут. Це те, що ми бажаємо району. Квіти – обов’язково молодість, краса. Окрім того, квітка символізує скороминущість життя, адже зазвичай вона дуже швидко відцвітає. Тому квіти нагадують людям, аби ті шанували час, бо він швидко пролітає. Внизу рушника − широкий геометричний орнамент. (Я побачила його на рушникові, що принесла Наташа Радецька, і мені він дуже припав до душі. І не тільки мені. Коли ми в бібліотеці обирали орнамент, всі, хто бачив його, чомусь вказували на нього.) В основі тут – квадрати, трикутники. У квадрата – всі сторони рівні. А це порядок, стабільність. Тоді в країні такий безлад був! От я і подумала: «Закодуємо, щоб був порядок». Ще там треба було використати лінію для переділу між орнаментами, то я взяла меандр – це орнамент-безкінечник. Він дуже древній. Його знаходять ще на давніх амфорах та на індійських сарі. Він мав підкреслити прадавність нашої культури, нації. Усе, що встигли, все, туди внесли. Внизу дзвіночки – це зв'язок із предками, з померлими. У більшості випадків рушник складається з трьох частин: «минуле», «теперішнє» і «майбутнє» (останнє – це побажання, звернення до богів). Тож і ми старалися цього дотримуватись.

− Ви колись казали, що цей рушник не варто дарувати людині, бо в ньому «зашита» доля. Що це означає? – цікавимось.

− Скажімо, на весільному, подарунковому рушникові, − пояснює Дмитрова,− середина (біле поле, що між однією стороною й іншою) має бути чистою. Адже це те, що буде в майбутньому, що колись проживеш. А на цьому − посередині напис − «Катеринопільщина – край хліба, квітів і добра». Так розпорядилось керівництво району. Тому я й казала, що на подарунок людині він не підходить, адже майбутнє − «зашите». Але, звісно, є рушники, наприклад кухонні, де полоси ткали через усе. Їх використовували в побуті.

До слова, понад рік рушник «Катеринопільщина – край хліба, квітів і добра» перебував у розшуку. Його забрали з Катеринопільського краєзнавчого музею ще в листопаді 2017. Наш журналіст – Микола Замковенко – періодично інформував громадськість про хід розслідування, яке довгий час не могло зрушити з місця. І от, врешті, завдячуючи журналістській наполегливості та пошуковій роботі місцевих правоохоронців, рушник повернувся на своє законне місце – у музей.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також : Я візьму той рушник... І більше року не розберуся, як його повернути