^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
30.12.2018 13:25
331 переглядів
0 коментарів
Кладуть зуби на полицю, самі підуть на вулицю

Останнім часом тільки й розмов про проблеми з фінансуванням бюджетних організацій Тальнівщини. Коштів катастрофічно не вистачає на всі галузі – медицину, культуру та найбільше розмов про долю закладів освіти. Отож поспілкуватися про наболіле ми запросили колишнього багаторічного начальника відділу освіти Тальнівського району, депутата районної ради Володимира СИНЬОГУБА.

– Володимире Миколайовичу, що Ви можете сказати про освіту Тальнівщини?

– Це багатогранна і потужна галузь, яка має чималі здобутки. Упродовж багатьох років за рейтинговими показниками вона посідала друге-третє місце в області, а за деякими взагалі очолювала рейтинг. На базі навчальних закладів району проводилися обласні й міжнародні семінари та навчання, а досвід роботи дошкілля Тальнівщини був популярним і в інших областях України. Серед родзинок нашого району – робота позашкілля, адже вихованці цих закладів серед переможців і призерів різноманітних конкурсів, міжнародних змагань, чемпіонатів, турнірів, фестивалів, виставок.

Впродовж кількох років наш райметодкабінет разом з відділом освіти нагороджувалися відзнакою «Імідж освіти Черкащини» за впровадження передового педагогічного досвіду на міжнародних та всеукраїнських виставках.

Тому досить багато можна говорити добрих і теплих слів про наших вчителів, вихователів, учнів, про наші заклади. Повірте, вони того заслуговують. Це підтверджується і результатами ЗНО, олімпіад і конкурсів, участю у волонтерстві.

– Якщо все так добре, то чому ж зараз так багато розмов і дискусій щодо роботи навчальних закладів? Подейкують, навіть, про закриття деяких з них.

– Проблема не в якості роботи сільських закладів освіти, хоча тут теж можна дискутувати, а в кількості дітей, які там навчаються, та в дефіциті коштів на утримання шкіл. Якщо в середині 70-х років минулого століття в наших школах навчалося близько 12 тисяч учнів, то в 2000-у році 6300, зараз трохи більше 3000. З них півтори тисячі у 23-х сільських школах. Тому, починаючи з 2000-х років, ми дещо понизили ступінь деяких навчальних закладів. Такі школи, як Романівська, Онопріївська, Тальянківська, Зеленьківська, Гордашівська втратили статус середніх. У багатьох селах з’явилися навчально-виховні комплекси, де об’єднали школу і дошкільний заклад.

Зараз у зв’язку із адміністративною реформою, децентралізацією влади, новим Законом України «Про освіту» появилися законодавчо визначені поняття «шкільний округ», «опорна школа», «філія опорної школи». Разом з тим фінансування не покращилося – страшенний дефіцит коштів, особливо на утримання сільських закладів освіти. Якщо в 2018 році на Тальнівщині він становив 10 мільйонів гривень (з них 3,5 млн. державна освітня субвенція), то в 2019 становитиме 12-15 мільйонів гривень.

– То який вихід, невже частину шкіл потрібно закрити?

– Таку позицію займає частина районних фінансистів. Якщо дефіцит становить 12 млн. гривень, а утримання однієї невеличкої школи обходиться в суму близько 2 млн. гривень (зарплата, комунальні платежі, ремонти), то не важко порахувати, що потрібно закрити 6 шкіл.

– Ви також такої думки?

– Школу не так просто закрити, як дехто думає, дуже багато обмежень, причому законодавчо закріплених, насамперед Законом України «Про освіту». Поза сумнівом, що структуру закладів освіти необхідно впорядкувати до реальної кількості дітей. Я за стратегічне планування і створення освітньої моделі району, яка, на мою думку, могла б передбачити наступне:

1. Відправною точкою має бути державна освітня субвенція, розмір якої залежить від кількості дітей в районі. І точно за таким же принципом (залежно від кількості дітей), гроші в районі розподіляти між навчальними закладами.

2. Кожне село повинно мати початкову школу і дошкільний заклад, там де вони є.

3. Район (без міста) повинен мати 5-6 опорних (базових) середніх шкіл і 5-6 дев’ятирічок, в яких навчалося б від 40 до 100 учнів.

Але потрібно не лише оптимізувати, а й зміцнити матеріальну базу опорних шкіл, їхніх кабінетів, спортивних залів, їдалень, реконструювати котельні і теплові мережі, купити додатково 5-6 шкільних автобусів, відремонтувати дороги по маршрутах їх руху, побудувати, або купити службове житло для молодих учителів у селах, де будуть опорні школи. І тоді батьки самі захочуть, щоб їх діти навчалися у таких школах. Тому що дитина отримає там хороші, міцні знання, її навчатимуть кваліфіковані вчителі, вона зможе поглиблено вивчати якийсь предмет гуманітарного чи природничо-математичного профілю. Така школа має бути забезпечена психологом, соціальним педагогом, логопедом, групою продовженого дня. В такій школі дитині цікаво і комфортно, бо є гуртки за інтересами, факультативи, спортивні секції. А ще тут тепло, працює шкільна їдальня, діють внутрішні туалети. Безперечно, для цього потрібні кошти. І немалі. Зекономлених на оптимізації не вистачить. Для цього потрібно наповнювати бюджет. За оцінками фінансистів, районний бюджет можна, не напружуючись. додатково наповнити на 50-70 мільйонів гривень щорічно. Це величезні гроші для нашого району. Для порівняння за 2018 рік власні надходження бюджету становлять 38 млн, на 2019 рік заплановано 42,5 млн. Але для цього потрібно платити нормальний податок за використання землі, а то одні платять 12-17% від вартості землі, а інші 2-3% або зовсім не платять. Це перше. Друге – платити «прозоро» заробітну плату, а не «в конвертах», і т.д. Для цього потрібна воля керівництва району, а її, на превеликий жаль, немає. Тому маємо, що маємо, як говорив перший Президент України Леонід Кравчук.

Можливо, хтось назве мене мрійником, хтось популістом, але реформи в освіті треба робити комплексно. Утримання дітей завжди було дороге задоволення, чи то в сім’ї, чи то в школі, якщо, звичайно, ми хочемо, щоб вони росли не як бур’ян при дорозі. Тому вкотре наголошую – політична воля керівників району потрібна не лише у впорядкуванні структури закладів освіти, а й в наповненні бюджету.

– Володимире Миколайовичу, 2019 рік вже на порозі, що б Ви побажали нашим читачам та освітянам напередодні Нового року?

– Нехай новорічно-різдвяні свята принесуть вам і вашим родинам мир і добро, а прийдешній рік буде щедрим на цікаві плани, творчі успіхи й нові звершення на освітянській ниві.

Щоб у Новому році ви зробили все те, про що так давно мріяли, і щоб завжди відчували від друзів та близьких тепло й любов, а від праці – підтримку колег та задоволення від отриманого результату.

Щастя вам, міцного здоров’я, здійснення мрій!

Розмову вів Олег ШАТАЙЛО

Читайте також: У фермерів підхід діловий