^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
17.12.2018 12:26
279 переглядів
0 коментарів
І я чужий, і міст не мій

У Лисянці, крім моста через Гнилий Тікич, по якому пролягає дорога державного значення, є ще ряд місточків місцевого значення. Вже мало хто пам’ятає, коли і за чий кошт їх будували, але одне очевидно: вони людям потрібні, бо відчутно скорочують шлях до городів на іншому березі, до пасовищ, аграріям зручно доправляти техніку до полів.

– Я особисто, мало не щодня, їжджу по місточку з вулиці Ватутіна до кринички в березі, де вода, переконався, не лише смачна, а й лікувальна, – говорить депутат селищної ради Сергій Шевченко. – Але зараз не про це – за тим місточком ніхто не дивиться, він от-от розвалиться і може бути біда.

Що це не перебільшення, ми переконалися на власні очі, побувавши на місці. Стрімка течія навіть узимку поступово підмиває опори моста, деякі фрагменти бетонних блоків вже відвалилися і лежать у воді. Сергій Шевченко прогнозує, що, зважаючи на темпи процесу руйнації, в недалекому майбутньому міст може просто розвалитися. Він, як депутат, каже, що вже не раз звертався до селищної ради з пропозицією відремонтувати міст. Однак, там відповіли, що міст збудований незаконно і жодних підстав вкладати в нього кошти немає. Можливо, в новоутвореній ОТГ змінять свою думку, адже йдеться про здоров’я і життя людей.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Лисянські школярі передали посилки на фронт