^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
11.12.2018 8:33
678 переглядів
0 коментарів
Свято Андрія: традиції, звичаї та народні прикмети

В автентичній українській культурі існує чимало цікавих та неординарних традицій, які пов’язані із релігійними святами, але віддають давніми, ще дохристиянськими віруваннями. Одна із таких –13 грудня. Саме цього дня українці вшановують пам'ять святого Андрія Первозваного.

Андрій Первозваний (першим закликаний до Ісуса) – один із дванадцяти апостолів (брат апостола Петра), який, згідно зі святими переказами, ще у першому сторіччі проповідував християнство не тільки в Малій Азії (Константинополі), але й (за вкинутим жеребом між апостолами) у Криму та Скіфії — він був першим проповідником, хто піднявся Дніпром до земель полян (де зараз Київ).

Та хоч цей день має свою релігійну підставу, в Україні святкували його, скажемо так, безбожно.

За українськими традиціями, у ніч на 13 грудня кожне село святкувало Андріївські вечорниці. Задіяно у сценарії було здебільшого молодь. Дівчата і хлопці збиралися в котрійсь хаті, смакували вечерю та розважалися.В кожному селі були свої, наперед визначені хати для святкування вечорниць. То повинна була бути оселя самітньої жінки, яку шанували на селі. Вона мала приглядати за бешкетною молоддю. Цікаво, що брат і сестра з однієї сім’ї не могли проводити цей вечір під одним дахом, в одному колі друзів.

Андріївські вечорниці в народі називали Калитою. Адже так називалась найпоширеніша та найулюбленіша гра за столом. Дівчата випікали в печі солодкий корж (калиту) з вишнями чи родзинками (обов’язково сухий) з діркою посередині. В нього просували нитку чи пояс та підвішували до стелі. Верховода гри – Пан Калетинський – запрошував учасника гри - Пана Коцюбинського – відкусити шматок коржа. Але зробити це можна було лише після того, як Пан Коцюбинський затанцює танок над розкладеними навхрест коцюбою та рогачами, не зачіпивши їх, і не розсміється у відповідь на усі жарти інших учасників гри. Потім пан Коцюбинський сідав верхи на коцюбу і з зав'язаними очима пробував доскочити до підвішеної калити (коржа). Відкусити коржа було непросто, бо хлопці підіймали його за інший край мотузки, аби доводилось підстрибувати вище. Старалися усі, бо вважалося, що той, хто все ж скуштує коржа, цьогоріч обов’язково одружиться. Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, стрибали на рогачах.

Цей день вважають парубоцьким святом. Адже в ніч на Андрія хлопцям дозволялося робити будь-які збитки. Парубки вдосталь користувалися цією нагодою: і ворота знімали, і шибки у вікнах розмальовували, і стежки, по яких дівчата ходять додому, соломою посипали або поливали буряковим квасом. Часом викрадали та ховали предмети одягу, прикраси, або підстерігали дівчат на вулиці та лякали. А найвеселішим розіграшем було заклеювання вікон папером. Таким чином в хаті було темно і господарі, думаючи, що то ще ніч, могли проспати й до обіду.

А дівчата увесь рік чекали Андрія аби поворожити та дізнатися свою долю. Найпоширенішим було кидання чобота. Для цього брали червоний чобіт та перекидали його через голову. В котру сторону показуватиме носик взуття, звідти й прийде майбутній наречений. Також із чоботами було пов’язане іще одне гадання. Дівчина одягала взуття на руку та «крокувала» від стіни до дверей. Кожен раз як «ступала» на землю казала: «молодець», «удовець», «буду дівувати». З котрим словом вийшла з хати – те її й чекає.

Окрім того дівчата випікали балабушки – коржики на воді. Найважчим було те, що воду для печива треба було носити у роті. Потім спечені коржики давали собаці. Котрий він обере першим, та дівчина вийде заміж швидше за інших.

Поширеною була гра в «тарілочку». Обирали декілька предметів: перстень, гілочку мірти, ляльку та квітку. Все це ховали під тарілками, кожну з яких згодом обирали собі дівчата. Під чиєю буде перстень – та вийде заміж, в кого галузка – та розлучиться з коханим, лялька – до зради, а та, що витягла квітку - ще рік дівуватиме.

А перед тим, як лягали спати, ставили під ліжко миску з водою, на неї клали дощечку і перш ніж заплющити очі повторювали:

О дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений вві сні.

І Тебе, Святий Андрію,

Я прошу, як умію:

Святий Андрію, допоможи,

Мене сьогодні не залиши!

Ой ти, місточок, та не хилися,

А ти, Іванку, мені приснися.

Перейди річку - биструю воду,

Й веди до шлюбу мене, молоду.

А ще перед сном дівчата випивали солоної води і промовляли: «Хто мені долею призначений, той мені пити дасть». Уві сні мав з’явитись її майбутній чоловік. А бо ж клали під голову чотири королі з колоди карт. Наречений мав прийти уві сні в образі короля.

Також, у ніч на Андрія існують свої погодні прикмети: якщодо 13 грудняне випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна; якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

Більшість українських свят мають аналоги за межами нашої країни. А як же з Андріївськими вечорницями? Точного відповідника цьому святу у традиціях інших культур немає. Католицькі і протестантські країни не порушують передріздвяний піст – адвент – заради забав на Андрія.

Але деякі елементи розваг є справді схожими з іншими святами закордоном. Наприклад, збиткуючись над дівчатами в ніч на Андрія, хлопці часто брали гарбуза, вичиняли в ньому м’якоть, вирізали очі і страшну гримасу та клали всередину свічку. Таким опудалом вночі лякали перехожих. Хіба не нагадує традицій Гелловіну, який так поширений у США та деяких Європейських країнах?

А якщо відкинути сучасні інтерпретації цього свята і вдатися до традицій, то можна простежити й інші схожості. До прикладу, у Великій Британії на Гелловін дівчата теж виконували різні ворожіння. Найпопулярнішими були обряди з горіхами та яблуками. Дівчата викладали фундук на решітку каміна, кожен горішок символізував котрогось хлопця. Який почав потріскувати над вогнем першим – той і стане майбутнім чоловіком. Під час ворожіння дівчина повторювала: «Якщо любиш мене, тріскай і злітай, якщо ненавидиш – згорай і помирай».

А ще британські дівчата вірили, що коли розрізати яблуко поперек так, аби всередині було видно п’ятикутну зірочку із насінинок, і з’їсти його перед дзеркалом при свічках, то можна побачити відображення свого супутника життя.

Джерело: Radio Lemberg