^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
05.12.2018 13:02
447 переглядів
0 коментарів
Валентина Мельник: ''На передовій теж хочеться домашньої їжі, а не ''бодяги'' з ''бляшанки''

Від початку російсько-української війни і до сьогодні тальнівські волонтери Валентина Мельник, Тетяна Моряк, Петро Шандиба, Микола Крижанівський, Ольга Грядюжкіна, Роман Шевченко, Василь Гресько, Зіна Водяніцька та Алла Мулявка, яка проживає в Італії, забезпечують захисників державної цілісності України найнеобхіднішим. А починали вони з Майдану.

– Як тільки почався Майдан, ми організували збір необхідних ліків хлопцям, які тримали оборону. Через холод вони почали масово хворіти, придбати ліки не мали змоги. До нас в «Тріумф» приїхав нині вже покійний волонтер Микола Шевченко, каже: «Дівчата, швидко збирайте аптечки, буду везти нашим у Київ». За дві години зібрали близько 3000 тисяч гривень. В аптеці брали найнеобхідніше – противірусні таблетки, ліки від болю в горлі, нежитю, лихоманки та антибіотики. Також з районної лікарні передали нам маски, бинти. Тоді оголосили збір теплого одягу. Люди приносили все до нас в магазин, звідти й вантажили машину з допомогою.

Коли почалася війна на Сході, розпочали збирати кошти у скриньки, які облаштували у кожному магазині. За зібрані гроші купували теплі речі, білизну, шкарпетки, валянки, калоші. Навіть на одеському оптовому ринку «7-й кілометр» продавчині робили великі знижки, коли ми говорили, що то хлопцям на війну. Тальнівчани зносили нам до «Тріумфу» консервацію, овочі, фрукти, миючі засоби та ліки. Все тримали під прилавками, навіть сало солили в банки в магазині, а тоді відвантажували серед ночі машину, яка вранці прямувала до «Айдару» на передову, – згадує Валентина Мельник, волонтерка.

Тоді ж місцеві волонтери поповнювали телефонні рахунки хлопцям на передовій.

– Пишуть, терміново ось на ці номери скиньте кошти. То від 50 до 200 гривень скидали без проблем. Згодом ми почали телефонувати в усі сільськогосподарські підприємства району, прохали керівників про допомогу. Жоден не відмовив. За їх кошти замовляли бронежилети напряму з заводу. Купували каски, сітки, рукавиці, тепловізори. Сім'я Мовчанів з Кривих Колін придбала нашим військовим форму та взуття, також постійно привозили лимони, мед, імбир для приготування вітамінної суміші. Передавали м'ясо на консерви, які люди готували в автоклаві, – Валентина показує записник з чеками та витратами для бійців.

Перші два роки волонтерської роботи були дуже потужними і тяжкими. Зібрані продукти, миючі засоби, одяг, ковдри, подушки щоразу вантажили поночі. Щоб машина прибула до пункту призначення до обіду. Влітку волонтери і небайдужі громадяни консервували фрукти та овочі, закривали варення та соки, переробляли рибу та м'ясо на консерви. Потім усе пакували для передачі.

– Минулого року з нашого ринку передали сало та рибу. То разом з Людмилою Якименко перечистили понад 2 мішки, потім порізали і закрили рибні консерви. Сало з часником перебивали в м'ясорубці, тоді в фасували у пластикові стаканчики і морозили, щоб зручніше було перевезти. На передовій теж хочеться домашньої їжі, а не «бодяги» з бляшанки, – волонтерка показує консерви зі Сходу. – Також щоразу купуємо хлопцям понад 60 кілограм ковбасних виробів.

Перед святами волонтери привозять бійцям солодощі, печиво, чай та каву. Діти зі шкіл та садочків передають солдатам малюнки, листи з вдячністю, обереги.

– Від солодощів хлопці ніколи не відмовляються! Каву, чай, цукерки і сало, найбільше просять, – говорить Валентина Мельник.

Школярі з району та міста допомагають плести маскувальні сітки розміром до 8 метрів та збирають харчі і теплі речі на передову.

– Звичайні сітки замовляємо на харківській фабриці. Тоді їх потрібно зробити маскувальними. Для кожного сезону має бути свій колір. Взимку – білий, влітку – усі відтінки зеленого, осінь – золотий, коричневий, трохи зеленого, червоного. Як починали, прямо в «Тріумфі» розвішували сітку і вплітали у неї стрічки з матерії. Деякі покупці та продавці допомагали. Основне – щоб тканина була несинтетична, бо така швидко загоряється та може залишати опіки на шкірі.

Тепер діти в школах нам допомагають, плести сітку беруться навипередки. Все, що стосується фронту, дітей цікавить найбільше. Особливо радіють, коли ми привозимо фото і відео подяки від бійців, – показує обереги, у вигляді ляльки-мотанки для воїнів.

Кожна передача на Схід не обходиться без вишитих ікон від Ірини Козаренко. Жінка оздобила та підготувала понад 200 святих образів. Також надрукувала та підписала у конвертах молитви зі Святого Письма, для кожного бійця.

– Ви щоб побачили, як хлопці отримують ікони та листи від діток. Сльози навертаються на очі. Вони їх носять з собою біля серця, кладуть у бліндажах, де сплять чи несуть бойове чергування. Малюнками та фарбованими долоньками прикрашають стіни приміщень чи місця тимчасової дислокації, – розповідає волонтерка.

З часом багато хто перестав займатись волонтерською діяльністю. Можливо, через брак часу чи фінансів. Але завзяті тальнівчани продовжують працювати з таким же натхненням, як і починали. Зараз готують передачу на Схід, але через запроваджений військовий стан допомогу бійцям будуть передавати поштою.

– Останнім часом все, що збираємо, відправляємо поштою. Теж недешево, передати одну таку бандероль виходить до 1000 гривень. Знижок чи промо-кодів на відправку речей не маємо. А поїздка транспортом обходиться в одну сторону понад 3000 гривень. Не рахуючи технічного обслуговування авто. Невід'ємну допомогу надає Алла Мулявка, наша землячка з Колодистого, яка нині проживає в Італії. То машину заправить, то продукти передасть. Вона особисто прилітає до Києва, а тоді з нашими земляками везе волонтерську допомогу на передову, – ділиться Мельник.

У центрі міста є приміщення, яке місцева влада виділила під склад. Там зберігають овочі, фрукти та речі, які мають передавати військовим. Інформацію з фото про діяльність тальнівських волонтерів можна проглянути у мережі Фейсбук. На сторінці Валентини Мельник безліч фото та відео, про збір та відправлення передач на передову. Місцеві волонтери, мають посвідчення особи та отримали безліч нагород за свою діяльність. Радіють коли вдячні бійці телефонують та заходять в гості. Їх більшість. Але є й такі хто, повернувшись зі Сходу, навіть не вітається зі своїми добровільними помічниками. Бог їм суддя. Головне, що залишилися живими.

Анна ДРАГУН

Читайте також: ''Принесли кота, з розпореним черевом від горла і до хвоста, зашили то вижив''