^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
03.12.2018 14:51
483 переглядів
0 коментарів
Сергій Гоцик малює пейзажі та набиває тальнівцям ''реалізм''

50-річний Сергій Гоцик має на тілі 5 власних татуювань. Він малює місцеві пейзажі та набиває тальнівцям «реалізм». Чоловік за освітою художник-оформлювач. Перші татуювання зробив хлопцям в армії, тоді власноруч змайстрував машинку з механічної бритви. Зараз користується новою, польською. Фарби та аксесуари для роботи купує в столичних салонах та через інтернет.

– Якось в дитинстві батьки покарали мене. Весь день сидів удома Тому вирішив намалювати свого собаку. Вийшло правдиво. Баба побачила й сказала: «Сергію, не йди вчитись на шофера, ти – художник». Тоді й вирішив, що буду малювати, – згадує Гоцик.

Майстер виконує різні техніки художнього тату на тілі. Працює за власними ескізами та набиває готові зображення, які приносять клієнти. Місце для роботи облаштував вдома, має усі необхідні інструменти та обладнання. Голки використовує одноразові, татуювальні машинки стерилізує медичним розчином.

– Найбільший наплив людей весною. Усі починають роздягатись, готуватись до літа і хочуть виглядати ефектно. Часто просять обновити старі армійські тату або перекрити «партаки». Через те, що армійські набивали голкою, вони з роками стають голубими, розпливаються. Користуються попитом чорні тату, буває, замовляють кольорові. З часом роблю корекцію, – показує свої ескізи татуювальник.

Найпопулярніші місця для тату в дівчат – то ноги, литки, зап'ястя, лопатки. А хлопці люблять бити на спині, грудях, ногах та шиї. Дорослі жінки маскують, рубці від операцій та розтяжки після пологів. Будь-які дефекти шкіри можна замалювати візерунками, квіточками, графікою. Також користується попитом косметичний татуаж (контур губ, стрілки на повіках та брови).

– Якщо хочуть на обличчі чи вухах, намагаюсь відговорити, бо ту ділянку важко закрити одягом чи звести. А після фільму «Мажор» багато неповнолітніх просили набити штрих-коди на шиї. Але це роблю лише з дозволу батьків, попередньо говоримо по телефону, якщо клієнту лише 16 років. Бувало, хлопцю й за 30 років, набив тату на шиї, то ходив в капюшоні, боявся показатись матері та бабусі. Хоча в самого вже була сім'я і дитина. Дядько дорослий, а його мати до мене дзвонила скаржилась, коли побачила тату, – сміється. – Літом прийшла 60-річна жінка, захотіла метелика вище кісточки на нозі, коли зробив, то раділа як дитина.

Обов’язкова риса для тату-майстра – терплячість. Терпіння має бути залізним. Важливо бути акуратним і уважним.

– Найважче працювати з клієнтом, який не знає, чого хоче. Добре, коли людина замовляє щось конкретне. Хочу ієрогліф, каже. Пояснюєш, що це – попса, пройдений етап. Усе одно хоче, бо в сусіда саме таке тату – роблю. В ієрогліфах, тільки не там десь хвостик поставиш, вже не те значення. Намагаюсь відмовити, якщо значення ескізу чи надпису повна безглуздість. Набив якось клієнту «трайб», тут дзвонить ввечері каже, що йому там не вистачає хвостика, доробили. Через місяць хоче вже щось друге, попередня набридла, просить перебити інше, – ділиться Гоцик.

Татуювання роблять у кілька етапів. Перший – вибір ескізу малюнка, який клієнт хоче зобразити на своєму тілі, далі розміри та місце розташування. Великі тату набивають за кілька днів, малі – протягом 2 годин. Якщо потрібно, місце знеболюють спеціальними засобами.

– Зазвичай на велике тату наважуються ті, хто вже набивав менші. Та знають, який може бути біль та відчуття. Раджу починати з маленьких, а там далі за бажанням. Найбільше тату в своєму житті набивав чоловіку, той замовив образ Архангела Михаїла, – пояснює.

Татуювання виводять лазером. Потім на шкірі залишається місце від опіку. Раніше випалювали марганцівкою, від неї був глибокий рубець.

– Кожного року їжджу в госпіталь на лікування (Сергій учасник бойових дій, афганець). Машинку беру з собою. Медсестри кажуть: «Віп-салон приїхав». Навіть масажист просив тату. Спочатку хотів прапора, але жовта фарба не взялась, ходив з голубою полоскою на грудях. Потім додав йому характерника, через півроку приїжджає, каже я розчарований нашою владою, перекривай космосом. А це телефонує, каже космос надоїв, давай назад козака, – говорить Сергій.

Робити татуювання до Сергія Гоцика їздять з Звенигородського, Катеринопільського, Уманського районів та навколишніх сіл. Приїжджають і з столиці. Буває, звертаються й колишні в'язні.

– Про в'язничну традицію малювати собори різне говорять. Є церкви з хрестами, є – без. В одних куполи – кількість ходок, у когось хрести – це роки відсидки. Дзвін лежить біля дзвіниці – значить, "від дзвінка до дзвінка" відсидів. Тигр вишкірився – власник такого малюнку за зонівськими поняттями не кається, із законом на ножах. Закрита паща хижака – зав'язав. Багато хто не хоче виправляти кримінальні наколки, просто освіжають фарбу. З такими проблем не буває. Для них після зони татуювальник – особа майже священна, недоторканна, як шаман. Ображати в жодному разі не можна, – розповідає чоловік.

Окрім набитих татуювань, ще є безліч виконаних маслом картин для друзів, бойових товаришів та рідних. Серед них краєвиди рідного міста, місцевий Петропавлівський храм та копії Далі. Портрети Сергій Гоцик малювати відмовляється.

Анна ДРАГУН

Читайте також: І повіяв вогонь новий з Холодного Яру