^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
30.11.2018 14:06
880 переглядів
0 коментарів
Маєток поміщиків Енгельгардтів поступово стає безхозною руїною

Протягом останніх років жоден об’єкт на Черкащині не привертав такої посиленої уваги засобів масової інформації, як колишній маєток поміщиків Енгельгардтів у Будищі. Та існуюча проблема за цей час ні на крок не зрушується з місця.

Нагадаємо, що в рамках підготовки до відзначення 200-річного ювілею від дня народження Тараса Шевченка, в маєтку, з легкої руки пріснопам’ятного екс-губернатора Сергія Тулуба, який виходив з неправдоподібних тверджень, що малий Тарас прислуговував тут козачком, було розпочато реконструкцію. Кошторисна вартість реставраційних робіт складала 19555,407 тисяч гривень. В конкурсних торгах на визначення генеральної підрядної організації переможцем стало приватне підприємство «Сфера-Пласт», яке й приступило до виконання запланованих робіт. Це було наприкінці 2013 року. Отже, маємо нині сумний п’ятирічний ювілей від початку тієї реконструкції, котра, як запевняли на той час, «сприятиме збереженню та відновленню об’єктів з метою становлення туристичної інфраструктури та залучення якомога більшої кількості екскурсантів та гостей до Шевченкового краю». Бо не так сталось, як запевнялось.

Маєтку так і не судилося бути реконструйованим. За період з кінця 2013 по 2014 рік тут було освоєно всього близько семи мільйонів гривень. На демонтаж будівель та частковий ремонт фасаду родинного будинку Енгельгардтів та деякі інші незначні роботи. Оце і все. Бо після Революції Гідності та усунення з посад основних фігурантів «команди» Тулуба, який завбачливо дременув з України, роботи на об’єкті взагалі припинилися і якщо здалеку він ще має непоганий вигляд, то при подальшому ознайомленні з ним мимоволі складається враження, що потрапив на знімальний майданчик, де фільмуються кадри зі слідами погрому поміщицьких гнізд селянами в роки жовтневого перевороту в Росії. Садиба заросла бур’янами. Кудись поділися вишукані ліхтарі на кованих підставках. Плитка, якою мощена стежка до поміщицького будинку, місцями вже поруйнована. На даху будинку поросли дерева, на горищі оселилися сови. А всередині – оббиті до самої цегли стіни та поруйнована стеля.

Гнітюче враження справляють й інші будівлі, котрі мали слугувати «залученню якомога більшої кількості екскурсантів», будинок управителя маєтком, винний погріб, малі паркові форми. Не впорядковано й каскаду ставків, а віковічні дуби, які в народі називають Шевченковими, продовжують всихати.

Чому ж припинилися роботи в маєтку? На це запитання відповідь можна почути одну-єдину: відсутні кошти для його подальшої реконструкції. До цього ще можуть додати, що кошти ті розікрали.

Певний час в цьому певною мірою підозрівали генерального підрядника. Директор ПП «СфераПласт» Олена Ястребова категорично заперечує свою причетність до афери з грошима. В своєму інтерв’ю ТРК «Рось» вона говорить (цитуємо дослівно): «Був проведений тендер десь на 17 мільйонів з чимось. Робіт ми виконали, якщо мені не ізменяє пам’ять, десь на 6 мільйонів 400 тисяч, а нам заплатили 6 мільйонів 360. На сьогодні офіційна заборгованість держави по даному об’єкту перед нами – це 34 тисячі гривень. Ми писали листи на департамент (капітального будівництва Черкаської ОДА – Ф.Б), ми чекали, що будуть гроші і на протязі року ми охороняли цей об’єкт за свій рахунок. Потім на підставі витрат, які в нас були потрачені на цілий рік, ми ще на 21 тисячу виставили на рахунок на департамент. Але ніхто відповіді не надав. Ми думали, що надалі будемо працювати, самі закупили матеріали – десь на мільйон. Коли покидали базу, потратили ще 50 тисяч на те, щоб ці матеріали вивезти на нашу виробничу базу. Я не знаю, за що нас звинувачувати. Я не перейшла межі ні кошторису, який існував, ні межі договірної ціни, ніде».

Хто ж тоді?

Протягом майже чотирьох років чекає громадськість, що правоохоронці розберуться з цим. Тим більше, що сайт «Ні крупції!» повідомляв: за фактом розтрати коштів, передбачених на роботи з реконструкції в Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка», прокуратура області зареєструвала кримінальне провадження за фактом привласнення грошей та службове підроблення відповідальними особами приватного підприємства та департаменту капітального будівництва Черкаської ОДА. Вказаний сайт також інформував, що профільний відділ обласної прокуратури проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Та розслідуванню тому кінця - краю не видно. Наприкінці минулого року, у зв’язку з закінченням строку дії повноважень слідчих органів прокуратури щодо досудового розслідування злочинів, матеріали цього кримінального провадження скерували до Генеральної прокуратури України «для вирішення питання про доручення проведення подальшого розслідування Національним антикорупційним бюро України». Проте до НАБУ вони так і не дійшли – цьогоріч справу знову повернули до обласної прокуратури на розслідування.

З цього всього можна зробити висновок, що винуватців навряд чи буде знайдено. А обдрашпаний маєток тим часом руйнується. Цьому, певною мірою, небезуспішно сприяє й дехто з місцевих жителів, розкрадаючи те, що можна вкрасти, оскільки генеральна підрядна організація, якою є ПП «Сфера-Пласт», давно вже відмовилася від охорони об’єкту.

Що ж далі?

Хто візьметься за продовження реконструкції чи хоча б за доведення до первісного вигляду поруйнованих об’єктів?

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №250 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення заходів з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка», головним розпорядником фінансування реконструкції виступило Мінкультури. Тож, можливо, допоки суд та діло, саме Міністерство культури України й не дасть пропасти маєтку?

Проте й тут запізнюємося: на наше звернення заступник міністра Мінкультури Тамара Мазур повідомила, що згадана Постанова втратила чинність на підставі нової вже Постанови Кабміну від 16 вересня 2014 року.

«Виходячи з вищевизначеного, – йдеться у відповіді, – фінансування об’єкта припинилось з втратою чинності документу. Маєток Енгельгардтів… не знаходиться на балансі підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури України. Таким чином, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Мінкультури не має законних підстав здійснювати фінансування зазначеного об’єкту».

І тут не заперечиш. Адже, виявляється, на сьогоднішній день на балансі Національного заповідника, підпорядкованого Мінкультури, перебуває лише частина земельної ділянки площею 3,16 гектара, на якій розташовані парк та поміщицький будинок. Інші об’єкти належать кільком власникам. Сам поміщицький будинок, в якому тривалий час знаходилася сільська школа, разом з низкою деяких споруд – на балансі відділу освіти Звенигородської РДА. З початком реконструкції маєтку Звенигородською районною радою було прийняте рішення про передачу приміщень з районної комунальної власності у державну, себто – до складу заповідника, проте рішення того й по сьогодні не виконано.

Ряд об’єктів розташовані на земельній ділянці площею 7,21 гектара, що належить Шевченківському коледжу Уманського Національного університету садівництва, до якого адміністрація Заповідника подавала звернення про передачу цієї ділянки разом з розташованими на ній будівлями. Звернення з університету садівництва направили до Міністерства аграрної політики та продовольства України, якому підпорядкований університет. Проте й звідти ні гу-гу.

Між тим, аби всі згадані об’єкти маєтку були в руках одного господаря – Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», у профільному міністерстві не відхрестилися б від нього. А так, посилаючись на те, що протягом останніх п’яти років ніхто не звертався до сфери управління Мінкультури з пропозицією щодо передачі їй маєтку Енгельгардтів, заступник міністра резюмує:

«Слід зазначити, що зростання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах повної бюджетної самостійності передбачає підвищення ролі та відповідальності місцевих органів влади за ефективне управління місцевими ресурсами».

І насамкінець: «Питання фінансування, завершення робіт з реконструкції маєтку Енгельгардтів… має вирішуватися органами місцевого самоврядування за рахунок та в межах зазначених коштів, коштів відповідних місцевих бюджетів, а також коштів спонсорів, меценатів, інших джерел, не заборонених законодавством України».

Ось так. Іншими словами: не чекайте, люди добрі, з моря погоди, вирішуйте свої проблеми самі, а ми вмиваємо руки…

Ну як тут, скажіть, не згадати відомої у певних колах заповіді, дещо перефразувавши її: «Не вір, не надійся, не проси»?

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

Читайте також: У Звенигородці вшанували пам'ять Михайла Іванченка