^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
29.11.2018 11:40
873 переглядів
0 коментарів
Третій візит третього Президента. ''Фантастика! Нiби на космодромi побував''

Тиждень тому на Тальнівщину завітав третій Президент Віктор Ющенко. Це були його треті відвідини нашого району. Разом з ним приїздив і колишній голова ОДА, а нині ректор Черкаського університету О. Черевко. Насамперед гості поклали квіти до пам’ятків захисникам України та українським гетьманам.

А взагалі метою візиту було побачити нове підприємство – млин «Мовер Міл» у Кривих Колінах, де зараз проходять пусконалагоджувальні роботи, що він виготовлятиме та як працює новітнє диво сучасної технології.

Що й казати, враження справляє сильне. Особливо коли порівняти з іншими зернопереробними заводами.

Насамперед, це сам факт появи нового виробництва. Адже одна справа – прихватизувати промисловий гігант, спершу довівши його до фальшивого банкрутства, а потім за смішну ціну оформити його як свою власність, ще й при цьому зобразивши себе як нечуваного благодійника, що ніби рятує цілий район. Зовсім інше – коли дійсно створюються й освоюються в районі нові потужності і нові робочі місця.

Одна справа – штучно роздробити великий комплекс на десятки фірмочок, аби всі борги навішати на якесь чергове фейкове ТОВ, в якому з майна залишилася сама печатка, а всі активи ніби належать уже іншій організації, інша справа – створити завод на пустому місці, де ще торік стирчали самі патики з-поміж лабіринту руїн.

Одна справа – вивезти з України поцуплені мільйони, оформити під Лтавою там нікому не відому фірму, яка ніби вносить інвестиції в українську економіку інвестиції, а насправді це ж український капітал, який спеціально оформили як іноземний, аби отримати грандіозні податкові преференції за рахунок України. Інша справа – залучити в рідну державу дійсно зарубіжного партнера і вже тим подбати при ринок збуту для вітчизняної продукції.

Одна справа – економити за рахунок здоров’я робітників нас-тільки, щоб їх калічило, як покалічило в нічну зміну Ільїнського, зовсім інша справа – впровадити модерну технологію, яка взагалі виключає можливість промислового травматизму та надзвичайні випадки, подібні до тих, що мала місце 9 числа у Вікторівці. На цьому млині навіть через необережність не запхнеш не те що руку, а навіть мізинця в норію чи шнек, тут це виключено.

Одна справа – накласти волохату лапу на виробництво, що створювалося десятиліттями, аби воно щось мололо тільки по ночах, інша – збудувати й змонтувати на рів-ному місці силача, коли в червні забиваєш першу палю у ґрунт, а в листопаді наступного року випробовуєш усі потужності, які працюватимуть не вибірково, а в три зміни.

Одна справа – розмахнутися на гігантській території, інша – раціонально використати кожний квадратний метр. Адже «Мовер Міл» при всіх його потужностях (більше трьохсот двигунів!), виглядає швидше не грандіозно, а елегантно, він за розмахом менший навіть старого млина в Корсунці. Ото й різниці, що всі спонтанні спроби відновити корсунський млин в його капітальній досі вцілілій споруді закінчилися нічим, а тут діяв тверезий розрахунок, тому все вийшло.

Одна справа – загрібати на бізнесі, коли тобі низенько в ніжки кланяється районне керівництво, та й обласне перед тобою реверанси з кніксенами відколювало, інша справа – щось зробити корисне для рідного краю, долаючи погано прихований опір різношерстої бюрократії з її так само погано прихованими промосковськими замашками.

Та як не перешкоджали (допомоги від вас не треба, ви хоч не заважайте), а «Мовер Міл» ось-ось стає до ряду діючих. Цікава реакція на це районного керівництва – воно досі зображує вигляд, ніби нічого не сталося. Просто уперто не згадує. Ну нічого, звикне, то й згадає, а там, дивись, ще за старою звичкою у свої заслуги запише: мовляв, це ж при нас, незамінних і неперевершених, розвивається виробництво, залучаються інвестиції. Яким був би розвиток і стільки залучили, якби вас не існувало, про таке промовчать.

Гості пройшлися по цехах і порівнювали з тим, що бачили раніше, зокрема В. Ющенко згадав про млин із швейцарським устаткуванням недалеко від його рідного села. Все те застаріло. А ось від нового враження пречудові. Тут працює автоматика, все комп’ютеризовано. Власне, на пульті сидить один оператор, а перед його очима на моніторах відображено весь виробничий процес: скільки зерна у силосах, з якого краю надібрано, як воно переміщається, скільки на переробці. Словом, усе. Цікаво, що на інших млинах у повітрі завжди пролітають неминучі частинки борошняного пилу. Тут навіть цього нема.

Віктор Ющенко, переговоривши з персоналом, з оператором пульту (залишив там автограф з малюнком на етикетці упаковки борошна нового млина), перемовившись навіть з молодим турком – представником партнера з другого бере-га Чорного моря, висловився стисло: «Фантастика! Ніби на космодромі побував».

Свої міркування він продовжив уже в офісному приміщенні. На його переконання, це дуже правильний шлях, коли Україна продає готовий продукт, а не сировину. Нагадав, що десять літ тому продавали зернята, а тепер олію. Продавали зерно, тепер борошно, а там і до інших виробів треба перейти. Коли він прийшов на посаду прем’єра, в нас вирощували лише 24 мільйони тонн зерна, на хліб сяк-так вистачало, на фураж доводилося докуповувати. Нині вирощуємо понад 60 мільйонів, а там буде і сто мільйонів. І дуже правильно зробили в Кривих Колінах, коли підключи-ли саме турецьких партнерів, адже це якраз Туреччина має чи найбільше в світі млинів.

На запитання про нинішні процеси в державі третій Президент, відповідаючи, попередив, що не буде переходити на особистості. В цілому ж він дотримується думки, що для розвитку Україні потрібна насамперед єдність: мовна, релігійна, культурна тощо, як це бачимо, скажімо, в поляків. Згадував в’єтнамців, що перемогли Америку, афганців, що завдали поразки СРСР. Чому ж невеликі країни вистояли у борні супроти світових наддержав? Бо вони сильні національним духом, а нація – це найбільша людська спільнота. А ось і протилежний приклад: чому, запитав, у Києві досі пустує постамент на розі Хрещатика і бульвару Шевченка, з якого скинули комуністичного вождя? Що, хіба в України нема своїх героїв? Є, але досі нема єдності в поглядах на ролі, яку ці герої зіграли в історії, тому нікого не збираються поставити на постамент. Політику Росії щодо українців він вважає ворожою, при цьому не лише зараз, а впродовж століть. І це ненормально, коли мова ворожої нам держави досі панує в ЗМІ, на телебаченні тощо. Ющенко також переконаний, що зальотних птиць треба посунути від землі, бо якийсь нувориш появився у селі, посіяв і поїхав, а восени заявився, обмолотив, усе забрав і подався, абсолютно не дбаючи про розвиток села, як живеться селянам. При цьому Президент гадає, треба вводити ринок земель, запровадивши деякі законодавчі обмеження, аби наші чорноземи не стали власністю іноземців, і повернути в Україну вивезені капітали.

Ну як там буде далі, ще побачимо, а сьогодні побачили перші зразки борошна з нового млина – на думку господарок, що вже випробували його на кухні, кращої якості за кривоколінське годі пошукати.

До турків це одразу дійшло. Дивись, ще й до районного начальства, маємо залишок кволої надії, також дійде.

Валентин ГОРДЄЄВ.

Газета "Поле Честі" 29.11.18 №48