^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
22.11.2018 9:33
2773 переглядів
0 коментарів
Звенигородська лікарня може залишитися без лікарів

Звенигородська районна центральна лікарня по праву вважається однією з кращих в окрузі. З районного бюджету постійно виділяються необхідні кошти для поліпшення її матеріальної бази. От і нинішнього року було відремонтоване ЛОР відділення цього головного медичного закладу району. Тут оновили вестибюль коридор, палати, маніпуляційну, операційну та ординаторську кімнати, санвузли, заміненими на енергоємні вікна та двері. Не забули й про рентгенологічний кабінет. Якщо ж взяти до уваги попередні ремонти відділень та заміну застарілого обладнання новим, хай навіть часткову, то можна прийти до висновку, що особливих проблем тут не існує. Та це лише на перший погляд. Бо адміністрацію та головного лікаря Вардана Айрапетяна понад усе хвилює проблема кадрова.

– Ремонти, сучасне обладнання – це добре, – говорить Вардан Григорович. – А от як забезпечити лікарню відповідними спеціалістами? У нас на сьогодні багато працівників пенсійного віку. Так, з 77 лікарів у районній лікарні – тридцять пенсіонерів. А якщо додати до цього ще й лікарів передпенсійного віку, то матимемо майже сорок відсотків кваліфікованих спеціалістів, які як не сьогодні, то завтра підуть на заслужений відпочинок, то виникає запитання: хто ж надаватиме допомогу хворим?

І тут варто назвати декілька цифрових показників. Так, минулого року тут в стаціонарі проліковано майже вісім з половиною тисяч хворих та прооперовано дві тисячі пацієнтів. До фахівців поліклінічного відділення, амбулаторій та ФАПів за цей час звернулося майже 300 тисяч жителів району. В середньому кожен житель Звенигородщини до семи разів на рік звертається за медичною допомогою. Поки що люди отримують її. А що буде згодом, через декілька років?

Так звана медична реформа не посприяла розвитку галузі. Скорше навпаки, поглибила наявні в охороні здоров’я проблеми. Так, через зміну нормативів вже сьогодні до мінімуму скоротили ліжкофонд, що, в свою чергу негативно вплинуло на штатний розпис. За словами головного лікаря, ніким замінити лікаря у відділенні, коли той, не доведи Господи, захворіє – медпрацівники теж не застраховані від хвороб.

Не краща ситуація і в Центрі первинної медико-санітарної допомоги, який обслуговує понад 44 тисячі жителів району. З 25 лікарів тут майже 20 передпенсійного віку.

Як вийти з ситуації? Надіятися на молоде поповнення нічого. Адже не секрет, що випускники медичних вишів аж надто неохоче йдуть працювати в районні медичні заклади. Зокрема й у Звенигородську ЦРЛ.

Причини? Мудрувати над їх виявленням не потрібно – вони, так би мовити, лежать на поверхні. Передусім це низькі зарплати та відсутність житла. Вже тепер на квартирному обліку у міській раді стоять вісім лікарів та сім молодших спеціалістів. Проте ніхто з них не надіється на отримання у скорому часі навіть поганенького житла, оскільки в місті ось уже більше двадцяти років коштом районного чи міського бюджетів нічого не будується. Про регіональну програму «Медичні кадри», котра, окрім всього іншого, передбачала й повернення медичних працівників, котрі навчалися у вишах за направленням, в район, сьогодні ніхто вже й не згадує. Бо як забезпечити їх відомчим житлом, що теж передбачалося програмою?

А тим часом зарубіжні країни успішно переманюють наших медпрацівників, даючи їм і житло, і гідні умови праці, і достойну зарплатню.

– Мій однокурсник три роки тому виїхав до Португалії, ділився зі мною один із звенигородських лікарів, який вже й не надіється на отримання квартири. – Там він має соціальний захист плюс дві з половиною тисячі євро у місяць. Я ж стільки й за рік не зароблю, хай навіть працюючи на півтори ставки. Тож він вже вкотре запрошує мене до себе, обіцяє влаштувати на високооплачувану роботу. Мабуть, поїду…

Молодший медичний персонал, передусім медсестри, маючи мізерні зарплати, вже давно призвичаїлися їздити на заробітки на час відпусток. Деякі з них перебиваються тимчасовими підробітками на міському ринку, торгуючи привезеними з одеського оптового ринку – так званого «Сьомого кілометра» дешевими товарами.

– Багато тут не вторгуєш. Та й намерзнемося за день, – розповідають вони. – Проте такі от додаткові заробітки дають змогу хоч якось утримуватися на плаву.

Отож, виходить, як у відомій поговірці: куди не кинь – всюди клин? І все ж ситуацію на місцях можна було б певною мірою переломити, не чекаючи, допоки у «верхах» схаменуться і обернуться обличчям до медичної галузі. Адже в тій же Звенигородці є декілька так званих довгобудів, що потрапили до рук приватників. Чому б не розібратися, яким саме чином ? Адже ці багатоквартирні п’ятиповерхівки ніхто й не думає добудовувати, вони поступово руйнуються і своїм виглядом починають відлякувати перехожих.

Є в місті і незаселений, а тому добитий до ручки гуртожиток колишнього вже профтехучилища. Не один рік поспіль районні достойники ламають голову над тим, що з ним робити. А чи не можна було б передати «малосімейки» в ньому тим, хто гостро потребує житла, в тому числі й молодим медичним працівникам з умовою, що ті власним коштом чи з допомогою спонсорів приведуть їх в належний вигляд?

Варто було б подумати й про інші варіанти виходу з вкрай тривожної ситуації. І то найближчим часом, допоки районна лікарня не залишилася без медпрацівників.

Михайло НЕЧАЙ

Читайте також: Ватутінців обнадіюють, що безкоштовний інсулін буде