^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
22.11.2018 8:26
459 переглядів
0 коментарів
Ловимо голову районної ради на слові: то що, перевіряємо? Чи бігом у кущі?

Підконтрольна районній владі газета надрукувала в останньому номері дуже прикольну композицію: величезну купу сміття і поруч з нею – кореспонденцію голови районної ради В. Любомської. Ну ніби навмисне поєднали їх докупоньки, аби підкреслити, що вони, отой смітник тобто, і стаття пані голови до нього одне одного варті.

Перепрошуємо за гіперболу, але ж це не ми її придумали, це ви самі таке втнули. Недарма ж говориться, що «Бог шельму мітить». Провидіння і на цей раз поставило свою замашну позначку, жирно помітивши статтю пані голови безадресною купою мотлоху.

Ну то нехай собі пишуть, ми ж їх не перепремо нізащо. Та в тому й справа, що на цей раз змушені відповідати, адже винною названо нашу газету. І заголовок поставили «Про що не напишуть деякі місцеві ЗМІ». А в тексті фігурує термін «деякі журналісти».

Тільки з якої це манери «деякі»? Адже показала, хто чого варт, не «деяка», а цілком конкретна газета «Поле честі», інші ЗМІ передруковували з посиланням на першоджерело. А в ПЧ всі до одного гострі журналістські матеріали, і цей також, завжди підписуються не «деяким», а справжнім прізвищем. Тому виклик провести спільне розслідування ми однозначно приймаємо. Авжеж перевіримо – ой-ой, мало не здасться.

Сам виступ п. Любомської виплодився як агресивне виправдання, чому вона як солідна посадова особа та деякі інші не менш поважні обранці з мандатами не платять за комунальну послугу – вивезення побутових відходів, про що й писалося в ПЧ. Це, до речі, був матеріал не журналістський, а з редакційної пошти. Зрозуміти невимовне обурення пересічного автора дуже легко: людина при своїх мізерних доходах в півтори тисячі розраховується, ветерани з мінімальною пенсією за вивіз сміття платять, а керівна чиновницька особа, зарплата якої перекриває 12 мінімальних пенсій, економить – фактично за рахунок отих найбідніших. Подібна економія викличе в кого завгодно лише обурення.

Реакція злісних неплатників з мандатами на нашу публікацію виявилися різною. Інші обранці засоромилися і невдовзі таки заплатили свої борги. Пані голова до числа їх не потрапила. Опинилася в числі тих, хто закомизився. Ні, змушена визнати, вона дійсно не виявила бажання платити за сміття, але ж це, мовляв, половина правди. А вся правда в тому, що це не вона винувата.

Тоді хто, Пушкін? «Ай да Пушкін, – процитуємо поета, – ай да сукин син!»

Винним був, на думку голови райради, текст договору з «Екоклінером». Він, стверджує, порушує її права як рядового споживача. Порушує одразу в десятьох пунктах, а притягти підприємство до відповідальності (цитуємо) «практично неможливо». У нього, мовляв, нема достатньої матеріальної бази, не може забезпечити роздільний збір відходів. З поля зору міської ради та її лопухів-юристів така неув’язка випала, сама лише Любомська все одразу помітила та вирішила – договір не підпише! Навіть з цього приводу (так надруковано!) «неодноразово зверталася до працівників та керівництва «Екоклінера». А відповіді нема.

То все-таки уточніть, до працівників зверталися чи до керівників? Бо працівники і не зобов’язані відповідати. І потім, Валентино Олександрівно, а, вам не здається, що ви діяли як повар з відомої байки, який читав нотацію коту Васьці, а той кіт «слухає та їсть». Здається, у вас же більше повноважень, аніж у кухаря-мораліста? То як ви їх використали?

Та бачимо, як. Коли маєте претензії до договору, по якому ви не бажаєте платити, то чому про них ніхто не чув цілий рік? Ні з трибуни, ні на шпальтах вашого найулюбленішого видання? Тисячі людей, ваших виборців, до речі, виходить, з великої наївності ставили автограф на нікудишньому документі та справно платили, а спритна голова райради змикитила, що можна не тратитися, проте приховувала, аж доки цей негарний факт завдяки пресі не виліз на світ. Аж тоді призналася і призначила винними «деякі» ЗМІ.

Тільки не треба нам розвішувати локшину на вуха про всемогутність договору, що ніби звільняє підприємство від відповідальності. Ані слова, в договорах може проскочити що завгодно. Проте ще ж існує закон, у даному разі про захист прав споживачів, і його слово є вирішальним. Якщо канцелярист щось начудив, то не його писанина береться до уваги, а написане в законі. Крапка.

З іншого боку, повіримо п. голові, порушено закон від самого початку, порушено суспільні права. Вона про це знала і цілий рік нічого не зробила, поки її саму не вхопили за рукав. В кодексі, в даному разі кримінальному (ось прочитайте його ще уважніше за текст сміттєвого договору), це називається (ст. 11) службовою бездіяльністю. А в ст. 23 говориться, що у службовій бездіяльності є конкретний винуватець. Виходить прямим текстом, що у даному разі таку бездіяльність проявила голова, про що й підписалася у власній виправдальній кореспонденції. То що, гайда розслідувати? Ми не проти.

Між іншим, аналогічний зовсім свіжий приклад. Адже в Смілі, де в надання послуг змушений був втрутитися особисто Президент, також виправдовувалися, що там усі білі й пухнасті, посилаючись на юридичні статті й договори. На диво схоже на тальнівську ситуацію, тільки в нас ще до Києва не дійшло. Чи навчить тальнівчан смілянський гіркий досвід? Щось сумніваємося… поки не тикнуть, немов шкідливого кота, носом у шкоду.

Та повернемося до розслідувань. Адже «Поле честі» за участю «Зеленого світу» їх проводило і публікувало ґрунтовні висновки ще напровесні. Ми ж не забули, з чого все почалося. Нікуди не подітися, збір сміття тісно пов’язаний із звалищем. Відходи вивозять з міста, а ось територія звалища за його межами, її передала в оренду одному ПП якраз районна влада. На цілих 49 років! Коли оте ПП надумало заблокувати очистку міста, районна влада мала всі підстави розірвати з ним договір, однак не розірвала, ще й раділа, аж підскакувала, коли проблема загострилася. Вона досі нічого не зробила. Це ж від того моменту й почалися проблеми з «Екоклінером».

Що він має гіршу матеріальну базу, ніж його попередник, що не запровадив роздільний збір сміття, як написала голова, то це вже явно не відповідає дійсності. Його місткості для роздільного збору, як того вимагає закон, досі стоять у відведених місцях. Інша справа, що в Тальному є люди, які не бажають виконувати вимоги закону. Автор цих рядків особисто знає двох таких. Одна з них – підтоптана, зате переконана прихильниця комуністів, яку нізащо не перепреш, вона все одно бодай на зло скидатиме все, і скло, і лушпиння, і консервні банки в одну купу. Друга – це голова райради, яка не менш принципово не платить за вивезення сміття.

Ну та «Екоклінер» добуває в Тальному останні тижні. Але розслідування вести треба. Тим більше, спільне. Особливо по свіжих фактах, щоб не стати схожим на кухаря, який читає мораль коту Васьці, коли Васька вже нажерся.

Нас, наприклад, дуже зацікавила зовсім свіжа інформація, що прорвалася на останній сесії районної ради, яка відбулася 15 листопада. Її з усіх сил постаралися зам’яти, але це то ненадовго. Адже вона несе відповідь, чому по селах, що не увійшли до складу громади, замерзають клубні установи й бібліотеки, чому по сільських школах мають замерзати дітки в холоднючих класах. Звернув на це увагу депутат від президентської фракції В. Синьогуб.

За його інформацією, район за газ для опалення шкіл має платити вдвічі (!) дорожче, ніж підписано в договорі з переможцем тендеру. Не сім гривень з копійками за кубометр, а чотирнадцять з гаком. При цьому ліміти постачання газу для шкіл безцеремонно за рахунок дитячого здоров’я обкарнали вдвічі.

Пригадується, ще коли було тепло, але тендер уже пройшов, до нас прорвалося повідомлення, ніби не останні особи з району гарно відзначали успішний тендер у престижному закладі з якимось собратом. Тоді не звернули уваги – ну кому яке діло, хто і як проводить неробочий час? Але тепер, коли школи приречені на льодовиковий період, дійсно не завадило б докопатися, що ж то за собрат? Це собрат по фінансових оборудках? Адже одного такого, колишнього керівника Любомської, в якого вона працювала бухгалтером, таки притягнув до відповідальності Маньківський суд і вирок вступив у силу. Чи навпаки, це в людини, з якою мало справу тальнівське керівництво, прізвище таке – Собрат?

Друге цікаве запитання, яка обіцяє не менш цікаву відповідь. Ну і як так по-чорному лоханулося тальнівське керівництво, коли інший учасник тендеру пропонував газ за вісім гривень (точніше, по 7,80), а воно щедро вирішило відвалити аж по чотирнадцять з великим хвостиком? Тут проступає особиста вигода службової особи чи лише службове нехлюйство на шкоду району?

З цього приводу ми одразу після сесії поцікавилися думкою депутата О. Пилипенка – людини, що має багатющий досвід слідчої роботи, спеціаліста в кримінальній практиці, чи не схоже дещо на банальні корупційні діяння? Він цю справу не вивчав, але за багатьма ознаками у нього також виникає підозра, що корупція могла мати місце. Це лише підтверджує, що розслідування не завадить.

Третій надзвичайно цікавий нюанс: а хто підписував тендер з тальнівського боку? Перші особи чи клерк на другорядній посаді? Адже інколи наші керівники бувають сильно хитрими, під сумнівними паперами власні підписи нізащо не ставлять. Класичний приклад тому: приватизація КХП, коли визначав долю підприємства Біленко, а на підписі значиться Орищенко, яка ніколи й нічого сама не вирішувала. То все-таки, хто підписав на цей раз? Якщо клерк, то за чиїм щедрим благословенням?

Четверте. Коли ціна невдовзі стрибнула догори вдвоє, то це означає, що мають бути додаткові умови до договору. Без них ніяк. Ну і хто їх підписав? А ще цікавіше, хто на те дав добро? Бо щоб там не крутили в РДА чи її клерки, а єдиними розпорядником коштів залишається не адміністрація, а районна рада. Без її згоди нічого не втнеш. Ні на копійку.

Мимовільна відповідь на сесії зірвалася з вуст депутата В. Бондарчука, якого свого часу Любомська пропонувала обрати своїм заступником. Він кріпко виручив голову самою реплікою типу, що нам тут нема сенсу втручатися у внутрішні справи районних вождів. Оскільки на той час зал відчутно стомився, то більшість вже втомлених довгим засіданням обранців вирішили не втручатися. Однак нівроку собі «внутрішні справи», що тягнуть на мільйони гривень з районного бюджету…

Так що голова райради дуже помиляється, коли допускає, що «деякі журналісти» відмовляться від спільних розслідувань. Не відмовляємося, а беззаперечно приєднуємося. Ще й просимо залучити до спільних дій як спеціаліста і депутата О. Пилипенка. Для початку дістанемо з папок втаємничений від усіх депутатів договір про постачання газу, почитаємо його умови, поглянемо, хто його підписував, потім вникнемо в додаткові угоди до цього договору,через які школи ризикують перетворитися на холодильники, прикинемо, що від того дістанеться у вигляді додаткових зарплат і премій другому учаснику договору за рахунок діток Тальнівщини і таке інше.

Ручаємося, району спільне розслідування не зашкодить.

То як вам наша підтримка вашої пропозиції? Ми чекаємо.

Валентин ГОРДЄЄВ

(«Поле Честі», 22.11.2018, №47)