^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
05.10.2018 10:16
245 переглядів
0 коментарів
Живе на селі фермер

Валерій Довгошия – успішний господарник і активіст Асоціації фермерів Тальнівщини.

Знайомство з цим чоловіком доля подарувала мені у переддень Великодня.

Біля двору зупинився автомобіль, з якого вийшов простий, скромно одягнений чоловік середніх років.

Перше враження: порядний, добрий, простий у спілкуванні, стриманий, а очі – сповнені невимовного смутку.

…І от знову зустріч, вже у час бабиного літа, тільки в господарстві Вишнопільського фермера Валерія Довгошиї. Це СФГ «Світлана», розміщене воно на території колишньої тракторної бригади. Валерій Григорович створив його і трудиться вже 25 років.

Так, у 1993 році, будучи головою профкому місцевого колгоспу, він вирішив господарювати самостійно, розуміючи, що колгоспи не мають майбутнього.

Отримавши 25 гектарів землі для ведення фермерського господарства та придбавши старенький «газон», Валерій із Світланою розпочали власну справу.

Не було легко. У міжсезоння, коли польові роботи закінчувались, молодий фермер їздив у Київ на заробітки, працював будівельником вахтовим методом.

Дружина Світлана, що мала економічну освіту, справлялась сама по господарству. Ще й діток двійко: доньку та сина ростили.

Завдяки наполегливості, важкій праці та ґрунтовним знанням (перед тим, як розпочати власну справу, Валерій здобув освіту агронома в Уманському академії садівництва) вони швидко опановували тонкощі сільськогосподарського виробництва й добре налагодили власну справу.

Та доля невблаганна. Саме коли Валерій працював у Києві, дружина простудилась і потрапила до лікарні. Ні сама, ні дітям наказала не турбувати батька, мовляв: усе минеться, хіба вперше простудилась. Але хвороба не відступилася. Душею відчував чоловік щось неладне, та було вже пізно…

Підбитим птахом повернувся додому.

– Ледь не збився з дороги, – згадує чоловік, а в очах бринить сльоза. Та відповідальність перед людьми, для яких він годувальник, і любов до землі повернули до життя.

Нині в обробітку Валерія Григоровича 320 гектарів землі. Працюють у господарстві шість найманих робітників. П’ятдесят шість пайовиків довірили йому свої наділи. І не помилились, бо девіз у Валерія такий: «Щоб у моїх пайовиків на столі було все і в свято, і в будень». Із цією метою навіть пасіку навесні завів, щоб людям і меду давати.

– Люди хочуть працювати на хорошій техніці, тож у господарстві є комбайн, жатка, сівалки, шість тракторів, екскаватор, незамінний навантажувач Маніту, – розповідає фермер.

Односельці, і не лише пайовики, йдуть по допомогу: тому обсіятись сівалку треба, а тому жатку – сою зібрати. Й жодному не відмовив Валерій Григорович.

– На полях ще соняшник і кукурудза залишились, а так вже обсіялись, всі площі зорано, – захоплено розповідає фермер. – Я працюю старим методом, тобто дотримуюсь польової сівозміни: після гороху сію пшеницю, ячмінь – по сої. За грошима не женуся, бо «свята земелька» теж турботи потребує.

На моє запитання: якби держава повернулася до хліборобів, яких кроків від неї бажав би, отримую скептичну відповідь:

– Держава не повернеться, уже давно надіюсь тільки на себе. Високі ціни на пальне та міндобрива, купа податків, незрозумілі перспективи із скасуванням мораторію на продаж землі – такі реалії селянських господарств. Я, звісно, не хотів би повернутися в минуле, бо вже звик самостійно господарювати, приймати рішення і за все відповідати.

Фермер упевнений, що, об’єднавшись, розумні господарі здатні навести лад і на землі, де працюють, і на територіях, де живуть.

– Коли є підтримка, легше і юридичні і економічні перепони долати, – переконаний Валерій Довгошия. – Мені постійно допомагає Асоціація фермерів та приватних землевласників Тальнівщини. Я не перший рік є членом цієї організації. За якою правовою чи іншою допомогою не звернувся б, тут завжди допоможуть. Дякую голові Асоціації Ігорю Новицькому та їхнім юристам за підтримку і співпрацю. Ці люди в біді не залишать.

Валерій і сам подає приклад мецената у рідному селі: допомагає дитсадку, школі, на разі треба допомогти з ремонтом місцевій амбулаторії. Допомогу армії фермер вважає своїм обов’язком. Всіляко сприяє атовцям, попри законодавчі перешкоди, отримати наділену землю. І про це, як людина скромна, не хоче навіть говорити.

На відпочинок та дозвілля у селянина часу мало, особливо коли є робота в полі. Та без музики Валерій Григорович жити не може. Колись давно опанував самотужки гру на гітарі, в армії грав, а, повернувшись у рідне село, навіть деякий час працював художнім керівником та разом з хлопцями організували вокально-інструментальний ансамбль «Вишня».

Минулого року за ініціативою та підтримкою голови Вишнопільської сільської ради Тетяни Гудзенко і художнього керівника місцевого будинку культури Яна Мицика ансамбль «Вишня» давав концерт та ще й дискотеку 80-их організували. Був повний аншлаг, зал аплодував стоячи.

А ще Валерій любить рибалити, та часу не вистачає.

– Село своє треба підтримувати, – вважає корінний вишнопілець, фермер із двадцятип’ятирічним стажем Валерій Довгошия. А фермер на селі – найголовніша людина. І хочеться вірити, що наша держава нарешті повернеться обличчям до фермерів, адже у кожній країні світу, де є повага до людини, є і розуміння важливості сільського господарства, там держава допомагає і підтримує аграріїв.

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте також: Фермери довіряють молодим