^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
04.10.2018 21:14
309 переглядів
0 коментарів
Журналістське розслідування. Де пропадають мільйони? Та під високою напругою

Новий керівник РЕМу, що не так давно брався відключити Тальне від водопостачання, не раз говорив про складне матеріальне становище своєї організації, яке примушує його вдатися до кардинальних заходів. В цьому йому охоче підспівувала районна державна адміністрація і вкупі з нею ( а як же інакше?) районна рада.

І це в той час, коли маринуються і взагалі втрачаються попусту мільйони гривень.

Ось подивіться на цю капітальну споруду. В натурі просто так її не одразу побачиш, та й добиратися до неї легше всього водним шляхом. Це місце найкраще знають шанувальники рибної ловлі з Піщаної та Добрянки. Дехто з них полюбляє закидати вудку чи більш серйознішу снасть у водоймі вище ГЕС на Гнилому Тікичі. Та є такі, Кузьминчук у тому числі, хто надає перевагу рибному промислу нижче греблі. Як направити човна (бажано з мотором) вниз по течії, то невдовзі минаєте місце зливу Гірського і Гнилого Тікичів у Добрянці. Далі ще з кілометрі нижче по стоячій, підпертій греблею воді, і тоді по лівий берег Чорного Тікича побачите закінчення високовольтної ліній, останню вежу на ній, що потрапила нам у кадр, і ось цей біленький будиночок.

Колись тут планувалася та була збудована насосна станція, від якої мали поливати всі кілька сотень гектарів садків колишнього садівничого радгоспу імені Франка. Станцію збудували, струм до неї підвели, водогони проклали. Інша справа, що вся та поливна система пройшла успішне випробовування, але так жодного разу не була використана за прямим призначенням. Пізніше труби чекала така ж доля, яка спіткала поливні системи в Мошурові, Корсунці, а не так давно і в Зеленькові. Тобто дерибан. Правда, він у тих селах був у набагато менших розмірах, ніж на угіддях колишнього радгоспу ім. Франка, в Мошурові менше 5 кілометрів, в Корсунці взагалі біля кілометра. А тут масштаб просто грандіозний, довжина закопаних і згодом роздерибанених труб вимірювалася десятками кілометрів.

Як не дивно, але насосна станція чи те, що від неї залишилося, досі доглядається. Територія довкола прибрана, благоустроєна, не заросла чагарниками, фундамент підведено чорним, стіни недавно побілені. І навіть усередині, де в одному місці обсипалася штукатурка, сміття акуратно згорнене на купку, це видно на другому знімку. До речі, фото зроблено крізь щілинку в надійно закритих дверях, в яку вдалося пропхати об’єктив. На знімкові видно, що всередині не залишилося абсолютно ніякого силового устаткування тільки, якийсь товстий шланг, а то все порожньо. Від дороги до цього місця залишився лише вузький слід, але на мопеді чи мотоциклі без коляски тією горбатою стежкою під’їхати можна.

І отже хтось регулярно приїздить і благоустроює. До речі, друга подібна порожня станція зберіглася на межі між корсунськими, павлівськими і кривоколінськими полями і також добре доглянута.

Одне запитання, а хто доглядає?

Нам на нього знайти відповідь не вдалося. Тому звертаємося до РДА і до районної ради із запитанням: хто ж там господарює? При цьому навряд чи вносить платежі до бюджету. Ви це мусите знати з обов’язків служби. Бо це ж існує не просто для гарної картинки. Це все коштує грошей, якась служба розпоряджається тим майном, ось і недавно прибрала і побілила, кущі й кленки вирубала.

Ясно, що не приватна. Ну який це дурень буде тратити власні кошти на річ, абсолютно безкорисну вже три десятиліття?

То може, зрошувальна система плекає надію відродитися? Припущення взагалі смішне. Яке ще зрошення, коли давно немає ні труб, ні насосів?

Значить, тратяться бюджетні гроші. На штатних працівників, на благоустрій. При цьому витрачаються абсолютно марно. Не вистачає на освіту на медицину, а ось у порожнє місце їх викидають щедро.

І це ж усі в рідному Тальнівському районі.

З усього устаткування залишилася лише високовольтна лінія на десять тисяч вольт, останню опору якої ви бачите на фото. Колись подібна проходила попід Зарудній ліс до провального глибочківського, де поблизу Довгенького Янішевський намірявся запустити лінію виробництва щебеню. Не запустив, а непотрібну лінію демонтували повністю вкупі із опорами та ізоляторами.

А ця стоїть, вже три десятки років нікому не потрібна. Ще й під напругою.

На картографічних знімках, які легко побачити в Інтернеті, простежується, що ця лінія в нікуди починається від трансформаторної підстанції поблизу ГЕС на Гірському Тікичі вище Кривих Колін, переходить на правий берег, тягнеться уздовж цього села, далі полем, тоді паралельно єдиній вулиці хутору Добрянки і аж до Чорного Тікича. Загальна довжина біля семи з половиною кілометрів, більше півтори сотні потужних опор і все це під напругою 10 тисяч вольт. Чому під напругою, яка ніколи не використовувалася? Та дуже просто: якось колишній начальник РЕМу О. Сошинський встановив, що в його організації завелося два-три інформатори, які доповідали крадіям металу, коли така-то лінія буде знеструмлена, і тоді дроти моментально вирізали й здавали на брухт. А це дуже дорогі дроти, зверху алюміній, всередині сталева жилка, три фази, це майже 23 кілометри проводки загальною вагою біля тисячі семисот тонн. По чому зараз приймають алюміній? Ого, вийде біля трьох мільйонів гривень.

Додамо важливу деталь. Лінія під напругою, хоч до неї нічого не підключено, все одно енергію споживає, особливо за вогкої погоди. Струм витрачається на поляризацію, коли дроти аж світяться. Лінія проходить повз житлові будинки, де всюди є побутові прилади з обмотками й котушками, де від змін електромагнітного поля біля цієї лінії виникають струми самоіндукції. До речі, в Тальному вісім років тому від сильного статичного електричного розряду одночасно вийшло з ладу дуже багато домашньої техніки - телевізори, холодильники, модеми, пральні машини тощо, навіть коли були виключені з розеток. А то все через самоіндукцію в котушках. Цього року без короткого замикання, лише від подібного розряду згоріла с.-г. машина, що працювала під тією лінією. Існує ще один малоприємний споживач енергії, це струми Фуко. Не будемо перевантажувати читача лекцію з шкільного курсу фізики, але то все втрати коштів.

Питається, а звідки згадані явища беруть для себе енергію? Адже в природі нічого просто так не появляється. Та все з тієї ж непрацюючої лінії, що досі під напругою. Якщо неминучі втрати на ній становлять лише тисячну частку енергії, під якою лінія перебуває, та помножити на ринкову вартість струму, то загальні втрати за ці роки – страшно подумати, але спеціалісти можуть все підрахувати по формулі і підтвердити – перевищують десять мільйонів гривень.

Ну і хто за них платить?

Та вже ж не дядько Сем. Платимо в кінцевому підсумку ми, всі споживачі. На нас просто ділять і списують втрати, без яких можна обійтися, а ми їх оплачуємо.

Панове Клименко і Любомська, вам це нецікаво? А шкода. Району з його безконечними фінансовими дірами ці мільйони будуть не зайві.

На жаль, для вас при ваших зарплатах то, звичайно, дурниця суща, не варта високої начальницької уваги.

Валентин ГОРДЄЄВ.

(газета «Поле Честі», №40, 04.10.2018)

Читайте також: Навздогін написаному. Хитрі та спритні за рахунок… пенсіонерів