^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
01.10.2018 20:12
289 переглядів
0 коментарів
І усміхнулася Тарасова калина

Як розповідалося раніше, тридцять років поспіль оббивав пороги всеможливих інстанцій Микола Лисенко – праправнук Великого Кобзаря по брату Йосипу, аби вберегти в рідному селі духовного батька нації кущі калини, під якими в дитинстві знаходив собі прихисток малий Тарас. І ось в липні нинішнього року поставленої мети було досягнуто – враховуючи пропозиції Шевченківського відділення Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Тараса Шевченка та нащадків його роду, сесія Черкаської обласної ради прийняла рішення про оголошення кущів об’єктом природо-заповідного фонду місцевого значення під назвою «Тарасова калина».

Можливо, інший, будь він на місці Лисенка, на цьому й заспокоївся. Проте вирішив Микола Павлович ще й встановити біля кущів калини й відповідну пам’ятну дошку та облагородити територію побіля неї, оскільки, на його думку, «Тарасова калина» – живий, так би мовити, свідок безрадісного Тарасового дитинства, мала б доповнити експозицію тамтешнього Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». І знову залишився один на один з даною проблемою. В сільській раді, як і слід було цього чекати, коштів на такі витрати не передбачалося. В Національному заповідникові теж розводили руками. Та й калина, як ще й до цього не раз давали зрозуміти Лисенкові, росла на «нейтральній території», за сорок метрів від заповідника. Тож сам вийшов на спеціалізовану майстерню аж в Харкові і невдовзі привіз звідти у Шевченкову Керелівку чудову металеву дошку з відповідним текстом. Залишалося лише встановити її.

Проте відвідувачам музею і всім бажаючим помилуватися калиною, а водночас й відвідати місцину, освячену «росами-сльозами» малого Тараса, було б дещо проблематично добиратися до неї. Основну перешкоду, передусім для літніх людей, становило русло пересохлого струмка з порівняно високими схилами. Перекинути б через нього місток, проте зробити це на свою досить невелику пенсію, враховуючи й попередні витрати, Миколі Лисенку було б надто важко. Допоміг голова благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка» Євгеній Петров. Побувавши разом з Миколою Павловичем біля заповітної калини, він визначив обсяг робіт і вже через декілька тижнів тут красувався новий дубовий місток. Окрім цього, Євгеній Віталійович подбав і про облаштування місцини, встановивши біля кущів калини лави для відвідувачів.

Бачачи, як буквально на очах молодіє місцина, вкрита донедавна заростями та сухостоєм можливо ще з часів Тарасового дитинства, надали допомогу й в сільській раді, організувавши біля заповітної калини справжню толоку. Тож зібравшись тут минулої суботи для урочистого відкриття нового об’єкта природо-заповідного фонду «Тарасова калина», окремі жителі та гості Шевченкового навряд чи й здогадувалися, скільки зусиль було докладено, аби новий туристичний маршрут був привабливим для кожного.

До речі, для відзначення цієї події, яка переросла у справжнє свято, в Шевченкову Керелівку, окрім інших гостей, прибуло й чимало представників Тарасового роду, як от і Микола Кузнєцов з Києва та Анатолій Олійник з Шевченкового. Свої вітання учасникам цього зібрання і головному його винуватцю Миколі Лисенку надіслали відомі земляки, серед яких – й посол України в Йорданському Хашемітському Королівстві Сергій Пасько, який не проминув нагоди повідомити про те, як Тараса Шевченка глибоко шанують і йорданці.

Взагалі ж, дух Великого Тараса постійно витав на цьому святковому зібранні. Недаремно ж виступаючі на ньому неодноразово відмічали, що цьогоріч, окрім Шевченкових березин, завдяки Миколі Лисенку, отримали можливість низько вклонитися своєму Пророку і у вересні. Тут по-особливому проникливо і хвилююче звучали його поезії та пісні про калину і рідний край у виконанні місцевих школярів. Як і пісні на слова Шевченка. Взагалі ж, як запевнила директор Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Ліна Терещенко, відтепер проводитимуться Шевченківські уроки та окремі заняття. До речі, саме їй та Євгенію Петрову вручив грамоти правління відділення Фонду Тараса Шевченка за вагомий внесок у розвиток освіти культури й духовності Черкащини та збереження, в провадження та пропаганду традицій українського народу. Подяк Фонду та особисто Миколи Лисенка удостоїлися сільський голова Сергій Смалько, Федір Кириченко, Олег Бондур, Оксана й Петро Погрібні та багато інших односельців, які благоустрою території з «живою» історичною пам’яткою. Подякував за допомогу Микола Павлович і родині Вікторії Ільченко. А Яні Бойко – студентці Черкаського університету, яка також доклала зусиль для облагородження цієї місцини, вручив свою книгу «Коріння Шевченкового роду».

Багато добрих слів лунало і на адресу самого Миколи Лисенка та його постійної помічниці – дружини Галини Федорівни. З вуст учительки з Лисянки Марії Мельник, журналістки газети «Порадниця» Ольги Гойденко, генерального директора Національного заповідника «Батьківщина Шевченка» Людмили Шевченко. Ведучи мову про всі добрі справи гідного нащадка Поета, односельці та гості дякували йому за високий патріотизм та активну громадську позицію й бажали всіляких гараздів на життєвому шляху.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

Читайте також: Книга про Шевченків родовід б’є всі рекорди популярності