^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
09.08.2018 16:46
237 переглядів
0 коментарів
Пропаща грамота

Після апеляційного розгляду вступив у силу вирок Маньківського районного суду (суддя І. Д. Калієвський) по справі №690/443-14, яким визнано винним тальнівського підприємця П. М. Кочмара у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1. та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу. Загальне покарання – штраф 340 тисяч гривень, конфіскація половини його майна позбавлення права обіймати ряд посад і займатися підприємницькою діяльністю впродовж двох років. Оскільки для непосвячених номери статей мало що говорять, то додамо, що у вироку зазначені такі терміни: фіктивні фірми, підробка документів, використання завідомо підроблених документів та приховування від оподаткування значних сум.

А серед прізвищ, що фігурують у справі, надибуємо одне дуже знайоме: В. О. Любомська! Безперечно, коли її висовували й обирали, то співробітництво В. М. Любомської з П. М. Кочмарем акуратненько обминули. Про всякий випадок не згадали.

За матеріалами суду, обвинувачений за 2009 та 2010 роки ухилився від сплати податків на загальну суму майже два з половиною мільйона гривень (точна цифра 2 418 353 грн.). Нагадаємо, що на ту пору гривня була вчетверо дорожчою за нинішню. А названий штраф наклали вже після обвалу грошової одиниці, вже по новому курсу. Так що вирок в 340 тисяч штрафу, враховуючи, що держава недоотримала майже два з половиною мільйона по старому курсу, важко назвати драконівським. Швидше ліберальним. Можете порахувати самі: штраф на користь держави становить лише 0,14 частки суми, на яку державу взули.

Але ж бухгалтером у Кочмара працювала в 2010 році якраз В. О. Любомська, яку невдовзі почали просувати на посаду голови районної ради! І хто висував – елеваторські!

Це неминуче викликає деякі асоціації.

Основна діяльність П. Кочмара була пов’язана із зерном та з фіктивними фірмами «Дана плюс», «Бізнесальянс» та кількома іншими. На 1 стор. Вироку вказано, що в них (цитуємо) «відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру». Для Тального взагалі це не новина, в такому «співробітництві» вже набуто двадцятирічний досвід. Саме на такому бізнесі свого часу дуже жваво довели до банкрутства процвітаючий в 90-х роках Тальнівський КХП. Довголітній його директор Михайлуца як пішов на пенсію, передав підприємство з мільйоном (при тодішньому курсі 1,7 грн. за 1 долар) на рахунку, вже через кілька місяців мільйон перетворився на сім мільйонів, але вже не прибутків. а чистих збитків. Зерно з елеватора щезало не вагонами, а ешелонами. Тодішнє КРУ, яким керував В. Рябокінь, виявило нестачу ста тисяч мішків, наївно думати, що вони зникали порожніми. Як було встановлено наприкінці 1998 року, реальне зерно забрали, не оплативши рахунки, численні фіктивні фірми-одноденки, за якими негайно і слід прохолонув разом із хлібопродуктами. Тому поява в новітніх операціях із зерном нових цікавих фірм, яких суд назвав фіктивними, насправді нічого нового не містить. Це вже ми проходили.

Другу асоціацію викликають промовисті назви новітніх, так би мовити, підприємств – «Дана плюс», «Елсі плюс» тощо. Одразу згадуєш «Зернятко плюс», «Імпульс плюс», які пов’язані все з тією ж елеваторською групою, що висовувала Любомську… Це випадкові паралелі у назвах чи якраз словечко «плюс» служить як орієнтир, по якому впізнають своїх? Принаймні, повторяється воно дуже часто й методично.

До всіх цих «плюсів» наші органи та очолювала В. О. Любомською районна влада проявляє завжди й незмінно зворушливий лібералізм. Як, скажімо, коли ці самі, що з плюсом, привозили тітушок і жорстоко били фермера, заганяли комбайн і забирали чужий урожай, товкли технікою чуді посіви, не кажучи вже про дрібніші випадки, як самовільно мурували прямо на газопроводі, залазили у водоохоронну зону, без дозволу рубали дерева чи зранку бігали з сокирою по Гордашівці. Це добре відомі факти, які мали громадський резонанс, та не викликали бодай словесного осуду з боку голови районної ради.

Тому згідно наших спостережень ліберальний вирок в загальну схему цілком вписується. Адже в справі фігурували не казна-що, а фірми з плюсами.

Оскільки справу розглядали два з половиною роки, звинувачувальний акт надійшов до суду 13 жовтня 2014 р., а вирок винесений 7 квітня 2017 року, то ряд епізодів зайшли у строк давності. По них було, як зазначено на стор. 25 вироку, звільнено від відповідальності.

Найбільший внесок на користь відповідача настаралася сама прокуратура. Сформульований нею цивільний позов, вказано на тій же сторінці, залишено без розгляду, бо він датований 26.11 2013 р., а обвинувальний акт затверджено аж 15.07.2014 р., тобто набагато пізніше. Крім того, в ньому (цитуємо) відсутні номери зв’язку відповідача. Чому прокуратура допустила такий прокол і незнання процесуального кодексу, сама недоглянула чи їй підказали такий мудрий хід, залишилося поза кадром. Однак нам все-таки більше схоже на підказку. До загальної картинки додамо епізод, описаний на стор. 10 вироку. Виявляється, коли під час перевірки податкова поліція вилучала документи, то дві папки документації взяли і десь загубилися вже в поліції. Щезли безслідно. Буває…. Чомусь на користь всі тієї ж групи, пов’язаної з головою.

Та повернемося до бухгалтерської служби Кочмаря. В 2010 році вела гросбух В. О. Любомська. При цьому, як це не дивно, в матеріалах не фігурують дві дати – коли вона приступила до роботи і коли звільнилася. Дані наведено тільки приблизно. Вказано лише, що вона виявила огріхи в звітності, допущені її попередникам і доклала зусиль аби їх виправити. Що саме виправляла, залишилося знову поза кадром. Одначе якась дивна неозначеність в діях органів. І це ж неспроста! В усякому разі, в названому вище документі гарно й кваліфіковано замасковано, по якому саме епізоді помилки виправляла новий бухгалтер та коли саме і в який спосіб.

Тому опустимо факти порушення закону про податок на додану вартість, що мали місце в квітні, травні та червні 2009 року. Це було до Любомської. Нас більше цікавить 2010 рік, коли вона вже співпрацювала з Кочмарем. Останній мав у березні оборудку з підприємством «Грейт Мікс», яке суд визнав фіктивним, і при цьому занизив чисту суму ПДВ на 7750 гривень.

В липні-серпні того ж року цей же підприємець мав ділові стосунки при завідомо підробленими документами з подібною фірмою під назвою ТОВ «Бізнесальянс». Сума ПДВ занижена на 137069 гривень.

В липні 2010 р. Кочмар назвав своїм постачальником ДП «Еслі Плюс» (ох, знову ці плюси!), без будь-якого документального підтвердження. Чиста сума ПДВ занижена на 1 464 463 грн.

18 серпня того ж року при оборудці все з тим же «Бізнесальянсом» занижено чисту суму ПДВ на 124 160 грн.

В грудні того ж 2010 року, використовуючи завідомо підроблені документи, вступив у бізнесові стосунки з ПП «Агропрайд» та ФГ «Дана плюс». Знизив суму ПДВ на 464 411 гривень.

Останній наведений епізод з тієї ж опери датований 28 грудня 2010 року.

На сторінці 5 вироку зазначено, що звинувачений по 30 грудня 2010 року шляхом несення завідомо неправдивих відомостей підробив офіційні документи податкової звітності.

Ох і недарма не зазначали і не уточняли комусь на догоду, коли саме бухгалтер В. Любомська, якого дня приступила до роботи! Ох і неспроста! Це в такий спосіб можна варіювати, мовляв, а я в березні чи в квітні в Кочмара ще не працювала! Чи вже не працювала. Мовляв, забула начисто. Дуже вигідна вибіркова форма склерозу, помножена на загадкове зникнення в справі двох папок з документацією, яка сильно зацікавила була податкову поліцію.

Але проморгали при цьому одну точну дату - 30 грудня, фактично останній робочий день року. Так що пані Валентина точно працювала. І коли при ній і виправлялися старі помилки, що зайшли в строк давності, то нові, на які цей строк не поширювався, таки допускалися! Ще й на відчутні суми – за грудень на 464 411 гривень. Красиво жити не заборониш.

І основне – анітрохи не завадило політичній кар’єрі.

В. САВЧЕНКО.

Постскриптум. Матеріал цей появився невипадково, Маньківський районний суд 23 липня 2018 р. направив у Тальнівську міську раду копію вироку на засудженого Кочмара П. М. для обговорення серед громади міста. Лист отримано 27 липня. Про результати обговорення суд просить повідомити в 10-денний термін.

Просимо цю публікацію додати до інших матеріалів обговорення згаданого документу.

(газета «Поле Честі», 9 серпня 2018 року, №32 (1087))